К-11828/06 Про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення щодо несплати податкових зобов'язань з ПДВ, що спричинило накладання податкової застави на активи товариства - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2004 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2005 по справі № 38/324

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі

про визнання недійсним податкового повідомлення

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсними податкового повідомлення від 18.08.2004 № 10941/10/24-017.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2004, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2005 по справі № 38/324 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Відповідач (далі - СДПI) подав касаційну скаргу яка обгрунтована тим, що судовими інстанціями неправильно застосовано норм матеріального права, а саме, ст. 8 Закону України від 21.12.2000 № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) (далі по тексту - Закон № 2181), на підставі якого Скаржник робить висновок, що таким чином, у разі несплати податкового зобов'язання протягом десяти днів з дня отримання податкового повідомлення, починаючи з наступного дня, виникає право податкової застави на всі активи платника податків.

Посилаючись на порушення судом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , і враховуючи все зазначене в скарзі, СДПI просить судові рішення скасувати, в позові відмовити.

Позивач (далі - ВАТ) надав заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначив, що суди винесли обгрунтовані рішення, які не підлягають скасуванню, оскільки висновок СДПI про те, що несплата податкових зобов'язань по ПДВ, визначених податковими повідомленнями - рішеннями № 0000182600/0, № 0000682330/0 від 14.05.2004 та № 0000262600/0 від 17.06.2004, спричинила накладання податкової застави на активи УТ та ГХ ВАТ "Південний ГЗК" - є неправомірним та суперечить нормам Закону № 2181 (2181-14) .

При цьому судовими рішеннями встановлено, що Управління торгівлі та громадського харчування ВАТ "Південний ГЗК" відповідно до п. 1.3 Положення є структурним виробничо-господарським підрозділом Позивача і не має статусу юридичної особи.

Позивачем отримано оскаржуване повідомлення від 18.08.2004 № 10941/10/24-017 винесене СДПI, на підставі якого зареєстровано податкову заставу активів управління торгівлі та громадського харчування позивача у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 1250160.

Підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення був Акт перевірки № 91/26-05/1 від 11.05.2004. За порушення викладені у вказаному Акті, СДПI, відповідно до реєстру доданого до матеріалів справи направлено позивачу податкові повідомлення-рішення від 17.06.2004 № 0000682330/1, № 0000182600/1, № 0000262600/0.

На підставі Акту документальної перевірки позивачу донараховано податок на додану вартість та застосовано штрафні санкції на загальну суму 261 646,40 грн.

Підставою ж для прийняття спірного повідомлення були виключно податкові зобов'язання, визначені на підставі вищевказаних податкових повідомлень-рішень.

Як вбачається із судових рішень за встановленими обставинами справи, податкові зобов'язання згідно податкових повідомлень-рішень від 14.05.2004 № 0000182600/0, та від 17.06.2004 № 0000262600/0, на момент прийняття спірного податкового повідомлення, на підставі якого зареєстровано податкову заставу активів управління торгівлі та громадського харчування Позивача у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 1250160, знаходились в процедурі адміністративного узгодження та судового оскарження, а тому були неузгодженими.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї, пояснення сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.Як визначено п. 1.3 ст. 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181 Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) із змінами та доповненнями, - податковий борг - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно в силу абз. б п.п.5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181 (2181-14) - день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

При цьому судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на момент виписки оскаржуваного повідомлення від 18.08.2004, Господарським судом Дніпропетровської області розглядалася справа № 36/191 за позовом ВАТ "Південний ГЗК" до СДПI про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 17.06.2004 № 0000682330/1, № 0000182600/1, № 0000262600/0 (ухвала про порушення провадження справи № 36/191 від 02.07.2004). Отже, УТ та ГХ ВАТ "Південний ГЗК" не сплачено до бюджету лише ті податкові зобов'язання, що включені до податкових повідомлень - рішень, які оскаржуються у судовому порядку.

Таким чином, виходячи з вказаних вимог Закону № 2181 (2181-14) , судами правомірно зроблено висновок про те, що на момент винесення податкового повідомлення, на підставі якого зареєстровано податкову заставу активів управління торгівлі та громадського харчування Позивача у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 1250160, податкові зобов'язання, нараховані згідно податкових повідомлень-рішень за № 0000682330/1, № 0000182600/1, № 0000262600/0 від 17.06.2004 не були узгодженими, тобто їх не можна визначити як податковий борг, який дає підстави для передачі активів Позивача у податкову заставу.

Відповідно суди прийшли до законного висновку про відсутність у СДПI підстав для застосування податкової застави і як наслідок винесення податкового повідомлення, як такого, що не відповідає фактичним обставинам справи і таким, що суперечить Закону № 2181 (2181-14) .

Враховуючи вищевикладене, посилаючись на норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) суди обгрунтовано визначились з висновком про правомірність вимог Позивача. Відповідно аналізуючи наведені норми Закону, які спростовують доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування норм матеріального права, встановлено, що суди попередніх інстанцій правильно дослідили обставини справи та винесли рішення і постанову з дотриманням норм матеріального і процесуального права, які не підлягають скасуванню.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.11.2004 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.2005 по справі № 38/324 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України (2747-15) .