ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
31 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого Панченка О.Н.,
суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В.,
Смоковича М.I.,
розглянувши у попередньому розгляді в касаційній інстанції
адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Київської міської ради про
визнання рішення недійсним, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Київської міської ради на рішення
Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2005 року
та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 3 червня 2005 року,
в с т а н о в и л а :
У вересні 2004 року ОСОБА_1., ОСОБА_2. звернулися в суд з
позовом до Київської міської ради про визнання недійсним рішення
НОМЕР_1.
Вимоги обгрунтовували тим, що Київська міська рада рішенням
НОМЕР_2 затвердила проект про відведення земельних ділянок площею
0,09 га кожній для будівництва, експлуатації та обслуговування
житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 м.
Києва. Цим же рішенням земельні ділянки передані їм у приватну
власність.
22 жовтня 2003 року вони отримали державні акти на право
приватної власності на землю в розмірі по 0,0969 га та 0,087 га,
які зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на
право власності на землю за №НОМЕР_3 та №НОМЕР_4.
При отриманні дозволів на проведення будівництва позивачам
стало відомо про те, що Київська міська рада оспорюваним рішенням
відмінила пункти 6 та 3 свого рішення НОМЕР_2, яким виділено
земельну ділянку у власність позивачам.
Вважали, що відповідач незаконно позбавила їх права власності
на земельні ділянки та просили задовольнити позов.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва, залишеним
без зміни ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 3 червня 2005
року, позов задоволено - визнано рішення Київської міської ради
НОМЕР_1 в частині, що стосується ОСОБА_1. та ОСОБА_2. недійсним.
У касаційній скарзі Київська міська рада, покликаючись на
порушення судами норм матеріального і процесуального права,
просила судові рішення скасувати та ухвалити постанову про відмову
у позові.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з
наступних підстав.
Задовольняючи позов суди першої та апеляційної інстанцій
виходили з того, що Київська міська рада рішенням НОМЕР_1 в
частині, що стосується ОСОБА_1. та ОСОБА_2. незаконно припинила
право власності позивачів на земельні ділянки.
Такий висновок судів відповідає обставинам справи та нормам
матеріального права.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції перевіряє
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, правової оцінки
обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
рішенням Київської міської ради НОМЕР_2 ОСОБА_1. та ОСОБА_2. було
затверджено проекти відведення земельних ділянок для будівництва,
експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських
будівель і споруд АДРЕСА_1 м. Києва та передано ці земельні
ділянки їм у приватну власність. 22 жовтня 2003 року вони отримали
Державні акти на право приватної власності на землю відповідно в
розмірі 0,0969 га і 0,087 га, які зареєстровано в Книзі записів
реєстрації державних актів на право власності на землю за №НОМЕР_3
та №НОМЕР_4.
Отже, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
позивачі є власниками зазначених земельних ділянок.
Згідно частини 2 статті 14 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
право власності на землю гарантується.
Статтею 140 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
визначено
підстави припинення права власності на земельну ділянку.
Вказана стаття не передбачає позбавлення права власності на
земельну ділянку в адміністративному порядку шляхом скасування
рішення уповноваженого органу про передачу її у власність.
Відповідно до статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
встановлено, що органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі,
в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та
законами України.
Отже, правильними є висновки судів про незаконність рішення
Київської міської ради НОМЕР_1 в частині відміни пунктів 6 та 3
свого рішення НОМЕР_2, яким виділено земельні ділянки у власність
позивачам.
З огляду на вище викладене, доводи відповідача, викладені в
касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та
апеляційної інстанцій.
Оскільки обставинам у справі дана судами першої та
апеляційної інстанцій правильна правова оцінка та правильно
застосовано норми матеріального права, то підстави для скасування
чи зміни оспорюваних судових рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 223, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без
задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18
березня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 3
червня 2005 року по даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути оскарженою за винятковими обставинами до Верховного Суду
України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий (підпис) Панченко О.Н.
судді (підпис) Весельська Т.Ф.
(підпис) Горбатюк С.А.
(підпис) Мироненко О.В.
(підпис) Смокович М.I.
з оригіналом згідно суддя Смокович М.I.: