Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого -  судді Харченка В.В., суддів: Васильченко Н.В.,  Гончар Л.Я., Кравченко О.О., Матолича С.В., розглянувши у попередньому  судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську на рішення Господарського суду Луганської області від 27 вересня 2005 року та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2005 року у справі за позовом дочірнього підприємства "Ніколь" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську та Державної податкової інспекції у місті Антрацит про визнання недійсними рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 27 вересня 2005 року, залишеним без змін постановою  Луганського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2005 року було частково задоволено вимоги дочірнього підприємства "Ніколь" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську та Державної податкової інспекції у місті Антрацит про визнання недійсними рішень та визнано недійсними податкові повідомлення - рішення Ленінської МДПI у м. Луганську від 31.01.05 № 112330/0, від 01.04.05 112330/1, від 17.05.05 № 112330/2, від 01.07.05 № 112330/3 в частині визначені суми  штрафу  податковим  зобов'язанням,  визнано  недійсними  податкові повідомлення - рішення Ленінської МДПI у м. Луганську від 31.01.05 № 112330/0, 01.04.05 № 112330/1, від 17.05.05 № 112330/2, від 01.07.05 № 112330/3 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 340 грн., провадження у справі стосові скасування фінансових санкцій припинено, в задоволенні решти вимог відмовлено.

Зазначені рішення в частині задоволення позовних вимог вмотивовано тим, що у позивача був відсутній обов'язок стосовно видачі фіскального чека при застосуванні грального автомата.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями Ленінська МДПI звернулася з касаційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Луганської області від 27 вересня 2005 року та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2005 року скасувати та прийняти рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України,  дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню  з таких підстав.

Суди першої та апеляційної інстанцій обгрунтовано послалися на те, що  частина 3 статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) розрахункову операцію визначає як приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Сторонами по справі не заперечувалася та обставина, що безпосередньо співробітником позивача від клієнта кошти не отримувалися, отже, операція з приймання коштів через ігровий автомат в момент прийняття коштів автоматом не є розрахунковою.

Пункти 1 та 2 статті 3 названого Закону покладають на позивача обов'язок проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок та видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

До позивача застосовано фінансову санкцію за порушення пункту 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) згідно з якою застосовуються санкції  у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Акт перевірки не містить посилань на встановлення обставини не проведення через РРО виручки, отриманої від клієнта, при інкасації готівки з автомату.

Відповідно до ч.3 ст.220-1 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225-229 КАС України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення суду апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 27 вересня 2005 року та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2005 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і оскарженню не підлягає, крім, як з підстав, у порядку та у строки, передбачені ст.ст.237-239 КАС України (2747-15) .