ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Співака В.I.
суддів Білуги С. В.
Гаманка О.I.
Загороднього А. Ф.
Заїки М.М.
при секретарі Дашківській О. Є., за участю скаржника ОСОБА_1
та представника суб'єкта оскарження ОСОБА_2,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на
постанову апеляційного суду м. Києва від 25 листопада 2005 року у
справі за його скаргою на бездіяльність Генерального прокурора
України, -
в с т а н о в и л а:
У лютому 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на
бездіяльність Генерального прокурора України.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 серпня
2005 року скарга ОСОБА_1 задоволена, бездіяльність суб'єкта
оскарження при вирішенні скарги заявника від 10.12.2004 р. визнана
неправомірною та покладено на Генерального прокурора України
ОСОБА_3 обов'язок направити заявнику копію постанови старшого
прокурора управління Генеральної прокуратури України Дяченко К. I.
від 10.01.2000 р.
Постановою апеляційного суду м. Києва від 25 листопада 2005
року рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 серпня
2005 року скасовано і постановлено нове рішення, яким ОСОБА_1
відмовлено в задоволенні скарги на бездіяльність Генерального
прокурора України.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову
апеляційного суду м. Києва від 25 листопада 2005 року,
посилаючись на порушення судом норм матеріального та
процесуального права, та залишити в силі рішення Печерського
районного суду м. Києва від 22 серпня 2005 року.
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, рішення
суду апеляційної інстанції щодо правильного застосування норм
матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 13.12.2004р.
звернувся до суб'єкта оскарження зі скаргою від 10.12.2004р. на
бездіяльність, в якій серед інших питань просив направити йому
копію постанови старшого прокурора управління Генеральної
прокуратури України Дяченко К. I. від 10.01.2000р. про відмову в
порушенні кримінальної справи відносно посадової особи податкової
міліції у Луганській області для її подальшого оскарження в
кримінально-процесуальному порядку.
Раніше заявник звертався до Генеральної прокуратури України
із аналогічним зверненням, на яке 07.12.2004р. йому була надана
відповідь за підписом першого заступника Генерального прокурора
України про розгляд його скарги та відсутність підстав для
направлення копії зазначеної постанови.
Листом прокуратури України від 14.01.2005р. за підписом
керівника відділу прокуратури заявникові на скаргу від
10.12.2004р. направлено відповідь про те, що відносно надання
копії постанови від 10.01.2000р. про відмову в порушенні
кримінальної справи йому по суті звернення надавалась відповідь
раніше.
Відповідно до ч.2 ст. 99-1 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
постанову
прокурора, слідчого і органу дізнання про відмову в порушенні
кримінальної справи може бути оскаржено особою, інтересів якої
вона стосується, або її представником до суду в порядку,
передбаченому статтею 236-1 цього Кодексу.
Iз постанови старшого прокурора прокуратури України Дяченка
К. I. від 10 січня 2000 року про відмову в порушенні кримінальної
справи вбачається, що вона постановлена за результатами перевірки
заяви ОСОБА_1, тобто він є особою, інтересів якої стосується
запитувана ним постанова.
Суд першої інстанції вірно зробив висновок, що бездіяльність
Генерального прокурора України є неправомірною і порушує право
заявника на оскарження постанови про відмову в порушення
кримінальної справи в порядку, передбаченому статтею 99-1 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Посилання суду апеляційної інстанції на те, що позивач не є
особою, інтересів якої стосується запитувана ним постанова
слідчого прокуратури є безпідставними.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом
першої інстанції правильно дана правова оцінка обставин у справі,
тому касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню. Постанову
апеляційного суду м. Києва від 25 листопада 2005 року необхідно
скасувати, як ухвалену помилково, з порушенням норм матеріального
права, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 серпня
2005 року - залишити в силі.
Оскільки на даний час ОСОБА_3 не займає посаду Генерального
прокурора України, з резолютивної частини рішення Печерського
районного суду м. Києва від 22 серпня 2005 року слід виключити
посилання на його ім'я.
Керуючись статтями 220, 221, 226, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову апеляційного суду м. Києва від 25 листопада 2005
року у справі за його скаргою на бездіяльність Генерального
прокурора України скасувати, а рішення Печерського районного суду
м. Києва від 22 серпня 2005 року залишити в силі, виключивши з
резолютивної частини рішення посилання на ім'я Генерального
прокурора України ОСОБА_3
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Співак В. I.
Судді Білуга С. В.
Гаманко О. I.
Загородній А. Ф.
Заїка М. М.
З оригіналом згідно суддя Гаманко О. I.