К-20163/06
ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" жовтня 2006 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Фадєєвої Н.М.,
суддів: Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Маринчак Н.Є.,
Харченка В.В.,
при секретарі: Єфімовій В.В.,
за участю представників:
позивача: Шевчука В.В.,
відповідача: Крапивницького Т.I., Григораша О.В., Смуся В.Л.,
розглянувши касаційну скаргу ВАТ "Волиньобленерго"
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 22 березня 2006 року
у справі № 05/74/1-54.5
за позовом Луцької ОДПI Волинської області
до ВАТ "Волиньобленерго"
про визнання за ВАТ "Волиньобленерго" податкового
зобов'язання з податку на додану вартість,-
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати
за ВАТ "Волиньобленерго" податкове зобов'язання у розмірі
1910980,00 грн. податку на додану вартість та 2866472,00 грн.
податку на прибуток, оскільки відповідач відмовився узгодити
податкове зобов'язання, нараховане податковим органом з
використання непрямих методів.
20 квітня 2004 року ДПI у м. Луцьку спільно з КРУ у
Волинській області проведено комплексу позапланову документальну
перевірку фінансово-господарської діяльності ВАТ "Волиньобленерго"
в результаті якої встановлено, що електроенергія відрізняється від
інших товарів особливими споживчими якостями та фізико-технічними
характеристиками, такими як, одночасність виробництва та
споживання, а також неможливістю складування.
Частина отриманої електроенергії відпущена споживачам та
облікована як корисний відпуск, вартість якого включена до
валового доходу та обсягів продажу для нарахування ПДВ.
Різниця між отриманою електроенергією та її корисним
відпуском становить технологічні втрати. Частину отриманої
електроенергії списано як розрахункові технологічні втрати
електроенергії в межах норм. Використання решти
електроенергії-93130 тис.кВт/год документально не підтверджено.
З врахуванням специфіки електроенергії ВАТ "Волиньобленерго"
здійснювало відпуск електроенергії, вартість якої не включено до
бази оподаткування.
Постановою господарського суду Волинської області від 18
січня 2006 року в задоволенні позову відмовлено .
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
22 березня 2006 року рішення суду першої інстанції скасовано, та
ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог, яким визнано
за ВАТ "Волиньобленерго" суму податкового зобов'язання з податку
на додану вартість та податку на прибуток.
В касаційній скарзі ВАТ "Волиньобленерго" просить рішення
суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення
суду першої інстанції, посилаючись на те, що рішення суду
апеляційної інстанції постановлено з порушенням вимог
матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 22 березня 2004
року по 20 квітня 2004 року ДПI у м. Луцьку спільно з КРУ у Волинській області проведено
комплексну позапланову документальну перевірку
фінансово-господарської діяльності ВАТ "Волиньобленерго" за період
з 01 квітня 2003 року по 31 грудня 2003 року.
Відповідно до акта документальної перевірки за непрямими
методами визначено суму податкового зобов'язання по податку на
додану вартість 1910980,00 грн. згідно податкового
повідомлення-рішення від 20 квітня 2004 року № 0001472301/0 та
2866472,00 грн. по податку на прибуток згідно податкового
повідомлення - рішення від 20 квітня 2004 року № 0001462301/0.
Позивач в акті документальної перевірки зазначив, що різниця
між отриманою електроенергією та її корисним відпуском становлять
технологічні втрати електроенергії. Частину отриманої
електроенергії списано як розрахункові технологічні втрати
електроенергії в межах норм. Використання решти електроенергії
документально не підтверджено, а отже робить висновок про
заниження відповідачем обсягів реалізації електроенергії, та
включає "суму реалізації" до валового доходу.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що підстави визначення
суми податкового зобов'язання платника податку непрямими методами
встановлені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. Відповідно до п.п. 4.3.1 п.4.3 ст.4
зазначеного закону, якщо контролюючий орган не може самостійно
визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно
з підпунктом "а" підпункт 4.2.2 ст.4 цього закону у зв'язку з не
встановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його
відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або
ухилення платника податків чи його посадових осіб від надання
відомостей передбачених законодавством, а також якщо неможливо
визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням
платником податків податкового обліку або відсутністю визначених
законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань
платника податків може бути визначена за непрямим методом.
Цей метод може застосовуватись також у випадках, коли
декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що
проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує
розрахунки, виведені у декларації наявними документами обліку в
порядку, передбаченому законодавством.
Судом першої інстанції встановлено, що усі первинні документи
ВАТ "Волиньобленерго" були надані податковій інспекції для
проведення перевірки.
ВАТ "Волиньобленерго" на підставі первинних бухгалтерських
документів та після отримання податкових накладних від ДП
"Енергоринок", обгрунтовано включило всю кількість купленої
електроенергії до валових витрат, що відповідає нормам Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та
в свою чергу, згідно з Законом України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
набуло права на податковий кредит.
Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про
те, що ДПI у м. Луцьку безпідставно застосовано до відповідача
непрямі методи і відповідно безпідставно визначила податкові
зобов'язання з їх застосуванням.
Згідно ст.226 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та
залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено
відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись статтями 220,221,223,226,230,231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу ВАТ "Волиньобленерго" задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22
березня 2006 року скасувати та залишити в силі постанову
господарського суду Волинської області від 18 січня 2006 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до
Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття
таких обставин.
Головуючий: _____________________ Фадеєва Н.М.
Судді:
_____________________ Гордійчук М.П.,
_____________________ Леонтович К.Г.,
_____________________ Маринчак Н.Є.,
_____________________ Харченко В.В.