Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого -  судді Харченка В.В., суддів: Васильченко Н.В.,  Гончар Л.Я., Кравченко О.О., Матолича С.В., розглянувши у попередньому  судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні на рішення Господарського суду Херсонської області від 3 серпня 2005 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18 жовтня  2005 року у справі за позовом  Державної податкової інспекції у місті Херсоні до товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт" та приватного підприємства "Агрохімсінтез" про визнання угоди недійсною, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 3 серпня 2005 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 18 жовтня  2005 року в задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у місті Херсоні до товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродукт" та приватного підприємства "Агрохімсінтез" про визнання угоди недійсною було відмовлено.

В основу зазначених рішень судів першої та апеляційної інстанції покладено висновки про те, що позивачем не доведено умислу відповідачів на укладення угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями ДПI у м.Херсоні звернулася з касаційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 3 серпня 2005 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18 жовтня  2005 року скасувати та прийняти рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України,  дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню  з таких підстав.

Суди першої та апеляційної інстанцій обгрунтовано послалися на те, що  наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів цієї сторони договору недійсними та скасування державної реєстрації, оскільки предметом дослідження у такій справі є, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угод, що мали місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.

Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду, згідно з частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , щодо фактів (обставин), які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З викладених підстав колегією суддів не приймаються доводи позивача про встановлення певних обставин рішенням з цивільної справи.

Юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягнув за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

У відповідності з ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (755-15) , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

У рішенні суду відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам соціалістичної держави та суспільства.

Отже, доводи скаржника про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково грунтується на обставинах, які не мали правового значення для справи.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225-229 КАС України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення суду апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області від 3 серпня 2005 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 18 жовтня  2005 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і оскарженню не підлягає, крім, як з підстав, у порядку та у строки, передбачені ст.ст.237-239 КАС України (2747-15) .