ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
31 жовтня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого, судді
Панченка О.Н.
суддів Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В.,
Смоковича М.I.,
провівши попередній розгляд адміністративної справи за
скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Голови Верховного Суду України за
касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду
м. Києва від 12 листопада 2004 року та ухвалу апеляційного суду м.
Києва від 10 лютого 2005 року,
в с т а н о в и л а :
В липні 2004 року заявник звернувся до суду зі скаргою на
бездіяльність Голови Верховного Суду України, просив зобов'язати
його прийняти рішення щодо його захисту згідно з вимогами статті
16 Закону України "Про державний захист працівників суду і
правоохоронних органів" ( 3781-12 ) (3781-12)
.
В обгрунтування своїх вимог заявник зазначив, що 09 червня
2004 року за наказом голови військового суду Дніпропетровського
гарнізону, в якому він працював на посаді судді, на нього був
здійснений напад з метою вилучення справ, що перебувають у його
провадженні.
На захист своїх прав він звернувся з відповідною телеграмою
до голови військового апеляційного суду Південного регіону про
застосування заходів безпеки.
З урахуванням того, що його звернення не розглянуто
телеграмою від 30 червня 2004 року він інформував суб'єкта
оскарження про наявність загрози розправи та просив також вжити
заходів безпеки.
Його звернення Голова Верховного Суду України не розглянув,
чим на його думку, порушує його права.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 листопада
2004 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Апеляційну скаргу скаржника ухвалою апеляційного суду м.
Києва від 10 лютого 2005 року відхилено, рішення суду першої
інстанції залишено без змін.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу
апеляційного суду скасувати, а рішення Печерського районного суду
м. Києва від 12 листопада 2004 року змінити та визнати
бездіяльність Голови Верховного Суду України неправомірною.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та
доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відмовляючи заявнику в задоволенні скарги суд першої
інстанції виходив з того, що до компетенції Голови Верховного
Суду України не належить прийняття рішень про застосування
спеціальних заходів забезпечення безпеки щодо суддів судів
загальної юрисдикції, окрім суддів Верховного Суду України. Голова
Верховного Суду України згідно з вимогами статті 24 Закону України
"Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів"
( 3781-12 ) (3781-12)
лише здійснює контроль за забезпеченням захисту
працівників суду та їх близьких родичів.
З цим погодився й суд апеляційної інстанції.
Колегія суддів вважає, що такий висновок є правильним,
оскільки він грунтується на фактичних обставинах справи і
відповідає положенням закону України "Про державний захист
працівників суду і правоохоронних органів" ( 3781-12 ) (3781-12)
.
Згідно з вимогами часини другої статті 248-2 Цивільного
процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
посадові, службові
особи чи органи управління несуть відповідальність лише за
невиконання тих обов'язків, які було на них покладено законом або
іншим нормативно правовим актом, що є підставою для відмови у
задоволенні скарги.
Мотивування, викладені в касаційній скарзі, не вказують на
істотні порушення норм процесуального та матеріального права і не
можуть бути взяті до уваги, оскільки грунтуються на помилковому
розумінні чинного законодавства.
Доводи касаційної скарги правильність висновку судів не
спростовують.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчинення процесуальних дій.
На підставі наведеного, керуючись статтями 210, 220-1, 220,
230 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
колегія суддів,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а
оскаржувані у справі рішення Печерського районного суду м. Києва
від 12 листопада 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва
від 10 лютого 2005 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя: