К-20015/06 Про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, провести доплату невиплаченої пенсії та відшкодування моральної шкоди - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в Богуславському районі Київської області про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, провести доплату невиплаченої пенсії та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом.

В обгрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що вона у січні 1992 року вийшла на пенсію з посади головного спеціаліста відділу капітального будівництва Богуславського АПО, надавши для призначення пенсії довідку від 30 грудня 1991 року про розмір заробітної плати за рік у сумі 6332,42 крб. У вказану суму входила також заробітна плата в розмірі 897,58 крб. за вислугу років по виробництву, одержана в грудні 1991 року.

Позивачка вказувала на те, що 15 лютого 2005 року звернулась до управління ПФ України, щоб довідатись про розмір своєї пенсії та дізналась, що при визначенні розміру пенсії відповідач безпідставно не врахував до суми середнього заробітку за рік 897,58 крб.(пізніше уточненої до 900 крб.) за вислугу років по виробництву, оскільки згідно даних управління ПФ України зазначена виплата є одноразовою допомогою в зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС і не повинна враховуватись при призначенні пенсії.

Вважаючи таку відмову неправомірною, ОСОБА_1 просила зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії згідно наданої довідки від 30 грудня 1991 року, провести доплату невиплаченої пенсії та відшкодувати моральну шкоду у сумі 5000 грн.

Постановою Богуславського районного суду Київської області від 10 березня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 22 травня 2006 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з цими судовими рішеннями, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

В скарзі вона посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело, на її думку, до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суди як першої, так і апеляційної інстанції виходили з того, що Управлінням Пенсійного фонду правомірно не враховано до заробітної плати, з якої обчислюється пенсія, грошову виплату за вислугу років по виробництву у сумі 897,58 крб. та вважали доведеним те, що ця виплата є одноразовою допомогою за вислугу років особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідач вважав, і з ним погодились суди, що відповідно до ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) та ст. 41 Закону України "Про обов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) вказана сума не повинна включатись до середнього заробітку при визначенні розміру пенсії, оскільки ця виплата не пов'язана з господарською діяльністю підприємства і на неї не нараховувались внески на соціальне страхування.

Однак повністю з таким висновком погодитись не можна, виходячи з наступного.

Щорічна одноразова винагорода за вислугу років працівникам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, незалежно від місця роботи або служби, у розмірах, що визначались відповідними підприємствами чи організаціями, була передбачена ст. 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) № 796-ХII від 28.02.1991 року та згодом ст. 26 в редакції Закону України N 2001-XII від 19 грудня 1991 року.

З матеріалів справи видно, що згідно із довідкою №1 від 30.12.1991 року про заробіток позивачки, який враховується при обчисленні пенсії, до її заробітку включена сума 897,58 крб., яка визначена як виплата за вислугу років по виробництву.

Дана сума була виплачена ОСОБА_1 16 грудня 1991 року згідно видаткового касового ордеру НОМЕР_1 і підставою її виплати вказано постанову Кабінету Міністрів Української РСР № 106 (106а-91-п) від 23.07.1991 року.

Вказаною постановою не встановлювались порядок чи розміри такої виплати, як винагорода за вислугу років по виробництву і передбачена вона була Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

Таким чином, судами не було з'ясовано, чи дійсно зазначена сума відноситься до запровадженої Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) винагороди за вислугу років по виробництву, тобто не встановлена юридична і економічна природа вказаної виплати.

За таких обставин судами передчасно зроблений висновок про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, що згідно із ч.2 ст. 227 КАС України (2747-15) є підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд, оскільки допущені ними порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

При новому розгляді судам слід врахувати вищевикладене і у відповідності із вимогами закону вирішити даний спір.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Богуславського районного суду Київської області від 10 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 22 травня 2006 року скасувати.

Справу направити до Богуславського районного суду Київської області на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст. ст. 236, 237 КАС України (2747-15) рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.