ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2006 року у м. Києві колегія суддів Вищого
адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Цуркана М.I.,
суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.I., Кобилянського М.Г.,
Юрченка В.В.,
при секретарі - Міненку I.М.,
розглянувши в касаційному судовому засіданні в порядку
касаційного провадження адміністративну справу № 2-16\588-2005 за
позовом малого підприємства "Міком" до Державної податкової
інспекції у м. Сімферополі про визнання недійсним податкового
повідомлення - рішення за касаційною скаргою Державної податкової
інспекції у м. Сімферополі на рішення господарського суду
Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2005 року та постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 9 червня
2005 року,
в с т а н о в и л а:
Державна податкова інспекція у м. Сімферополі звернулася з
касаційною скаргою на рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 17 лютого 2005 року та постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 9 червня
2005 року у справі № 2-16\588-2005 за позовом малого
підприємства "Міком" до Державної податкової інспекції у м.
Сімферополі про визнання недійсним податкового повідомлення -
рішення.
Зазначає, що мале підприємство "Міком" звернулося до суду з
позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про
визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №
0000882602\0 від 24 травня 2004 року, мотивуючи позовні вимоги
тим, що при проведенні перевірки податковим органом підприємства
позивача, були зроблені помилкові висновки відносно вимог Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Такий помилковий висновок було зроблено податковим органом на
підставі укладеного між позивачем та фізичними особами договорів
позики, за яким, як вважає відповідач, сплинув строк позовної
давності.
Вважає, що позивач згідно п. 1 розділу II Перехідних положень
Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 349-15 ) (349-15)
№ 349-IV від 24
грудня 2002 року поворотну фінансову допомогу у сумі 176 000,00
грн. відніс у першому кварталі 2004 року до валових витрат, але
дану суму слід було віднести до валових доходів. Крім того,
позивач надав податковому органу лише дві уточнюючи податкові
декларації за 1 квартал 2003 року та за 2003 рік, а не за всі
податкові періоди 2003 року, що призвело до заниження суми
валових доходів, та недорахування податкового зобов"язання по
податку на прибуток.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
17 лютого 2005 року позовні вимоги малого підприємства "Міком"
було задоволено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 9 червня 2005 року апеляційну скаргу Державної податкової
інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим було
залишено без змін, а рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 17 лютого 2005 року без змін.
Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної
інстанції виходили з того, що податковий орган в акті перевірки
дійшов помилкового висновку про перебіг строку позовної давності
за договорами позики на суму 136 450,00 грн., укладеними між
позивачем та фізичними особами, оскільки фактично за договорами
позики на вищеназвану суму пройшли лише строки повернення позики.
Вказуючи на допущені, на її думку, судами першої та
апеляційної інстанції порушення норм чинного процесуального та
матеріального законодавства, що призвело до постановлення
неправильного судового рішення, Державна податкова інспекція у м.
Сімферополі просить скасувати постановлені судові рішення судів
першої та апеляційної інстанції та постановити нове рішення, яким
відмовити в задоволенні позову малого підприємства "Міком".
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної
скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з ч.3 ст.210 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставами
касаційного оскарження є порушення судами норм матеріального чи
процесуального права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу.
Відповідно до ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові
рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної
інстанції не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів
порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не
могло призвести до неправильного вирішення справи.
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що
оскаржувані судові рішення постановлені з дотриманням норм
матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги
висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються,
підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне
відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись ст.ст.210, 220, 221, 223, 224, 230,231 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Сімферополі залишити без задоволення, а рішення господарського
суду Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2005 року та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
9 червня 2005 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Головуючий Цуркан М.I.
Судді: Амєлін С.Є,
Гурін М.I.
Кобилянський М.Г.
Юрченко В.В.
З оригіналом звірено:
Суддя: Юрченко В.В.