№ К-6793/06
ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2006 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Карася О.В., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М., Степашка
О.I.
при секретарі Павлушку Р.С.
розглянувши
у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м. Чернівці
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.05
у справі
№ 2/18 господарського суду Чернівецької області
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Чернівцісортнасінняовоч"
до
Державної податкової інспекції у м. Чернівці
про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Чернівецької області від
18.03.2005р., залишеним без змін постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 18.05.2005р., позов про
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 02.09.2004
р. № 0012982320/0 та від 28.09.2004 р. № 0012982320/1 про
визначення ВАТ "Чернівцісортнасінняовоч" суми податкового
зобов'язання за платежем з частини прибутку (доходу) державних
підприємств в сумі 3 500,00 грн. задоволено.
Судові рішення вмотивовані посиланням на ст.7 Закону України
"Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, яка забороняє змінювати
податкові ставки та механізм справляння податків (зборів) законом
України про Державний бюджет України на відповідний рік, а відтак
за висновком судів попередніх інстанцій ні ст.72 Закону України
"Про Державний бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
, ні
прийнята на її основі постанова Кабінету Міністрів України від
30.03.2004 року № 405 ( 405-2004-п ) (405-2004-п)
"Про затвердження Порядку і
нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету
України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за
результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та
щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році" не
можуть встановлювати інші або додаткові вимоги щодо сплати податку
на прибуток, в тому числі дивідендів, що сплачуються до бюджету,
ніж встановлені спеціальним з цього платежу законом, а саме:
Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
В касаційній скарзі ДПI у м. Чернівці просить скасувати
постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про
відмову в позові, посилаючись на неправильне застосування судами
попередніх інстанцій норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши
правильність застосування судами попередніх інстанцій норм
матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин
справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких
підстав.
Фактичною підставою для прийняття спірних податкових
повідомлень-рішень слугував висновок ДПI у м. Чернівці, викладений
в акті перевірки від 31.08.2004 р., про порушення ВАТ
"Чернівцісортнасінняовоч" ст.72 Закону України "Про Державний
бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
, п. 2 Порядку і нормативу
відрахування до загального фонду Державного бюджету України
частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за
результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та
щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004
року № 405 ( 405-2004-п ) (405-2004-п)
, та пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Встановивши, що позивач є відкритим акціонерним товариством,
створеним в процесі приватизації державного підприємства
"Сортнасінняовоч", володарем 45,1 % акцій якого є держава в особі
Регіонального відділення Фонду державного майна України в
Чернівецькій області, ДПI у м. Чернівці донарахувала позивачу
спірним податковим повідомленням-рішенням суму податкового
зобов'язання за платежем з частини прибутку (доходу) державних
підприємств в сумі 3 500,00 грн.,
Статтею 72 Закону України "Про Державний бюджет України на
2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
встановлено, що господарські організації:
- державні і казенні підприємства та їх об'єднання сплачують
за результатами фінансово-господарської діяльності 2003 року та
щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році до
загального фонду Державного бюджету України частину прибутку
(доходу);
- акціонерні, холдингові, лізингові компанії та інші суб'єкти
господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки
(акції, паї), сплачують за результатами фінансово-господарської
діяльності 2003 року та щоквартальної фінансово-господарської
діяльності у 2004 році до загального фонду Державного бюджету
України частину чистого прибутку відповідно до розміру державної
частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах. Норматив і порядок
відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею,
встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.2 Порядку і нормативу відрахування до загального
фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу)
господарськими організаціями за результатами
фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної
фінансово-господарської діяльності у 2004 році, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2004 року № 405
( 405-2004-п ) (405-2004-п)
, в редакції, діючій на момент винесення оспорюваних
податкових повідомлень-рішень, відрахування частини прибутку
(доходу) провадяться державними, у тому числі казенними,
підприємствами та їх об'єднаннями у розмірі 15 відсотків чистого
прибутку (доходу), що залишається в їх розпорядженні,
розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку, а також
господарськими товариствами та іншими суб'єктами господарювання, у
статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї),- у
розмірі 15 відсотків чистого прибутку, розрахованого згідно з
правилами бухгалтерського обліку, відповідно до розміру цих часток
(акцій, паїв).
Водночас статтями 14 та 15 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
визначений вичерпний перелік
загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов'язкових
платежів). Згідно пп.3 п.1 ст.14 вказаного Закону до
загальнодержавних належить податок на прибуток підприємств, у тому
числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними
некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.
За своєю суттю частина прибутку (доходу), яка підлягає
відрахуванню до загального фонду Державного бюджету України згідно
норм Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік"
( 1344-15 ) (1344-15)
і вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України
та визначена ДПI у спірних податкових повідомленнях-рішеннях, є
дивідендом, зміст якого, виходячи з положень ст.ст.88, 167 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
та п. 1.9 ст. 1 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, зводиться до
платежу, який здійснюється емітентом корпоративних прав на користь
власника таких корпоративних прав у зв'язку з розподілом частини
прибутку такого емітента. До дивідендів прирівнюється також
платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним
чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або
органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини
прибутку такого підприємства. При цьому наявність чи відсутність
прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не
може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування
дивідендів.
З огляду на приписи пп.3 п.1 ст.14 Закону України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
загальнодержавним податком
(обов'язковим платежем) є дивіденди, що сплачуються до бюджету
державними некорпоратизованими, казенними або комунальними
підприємствами. У зв'язку з цим коло платників, розмір та механізм
справляння дивідендів, що сплачуються до бюджету, чітко визначено
Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, який з зазначеного платежу є спеціальним законом з
оподаткування.
За змістом пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 зазначеного Закону державні
некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства зараховують
до державного або місцевого бюджету суми дивідендів у розмірі,
встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим
органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ст.72 Закону
України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
та
п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2004 року №
405 ( 405-2004-п ) (405-2004-п)
"Про затвердження Порядку і нормативу
відрахування до загального фонду Державного бюджету України
частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за
результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та
щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році", які
визначають відмінні від встановленого п. 1.9 ст. 1 та пп. 7.8.2,
7.8.3 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
коло платників та розмір дивідендів, що
є обов'язковими платежами до бюджету, не можуть бути законною
підставою для покладення на визначених ними суб'єктів обов'язку
щодо сплати відповідних платежів з огляду на таке.
Відповідно до ч.3 ст.1 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
ставки, механізм справляння податків і
зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита,
і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або
змінюватися іншими законами України, крім законів про
оподаткування.
Згідно ч.2 ст. 7 цього ж Закону зміна податкових ставок і
механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не
можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет
України на відповідний рік.
Бюджетний кодекс України ( 2542-14 ) (2542-14)
від 21.06.2001 року
№2542-111 визначає, що закон про Державний бюджет України - це
закон, який затверджує повноваження органів державної влади
здійснювати виконання Державного бюджету України протягом
бюджетного періоду.
Беручи до уваги наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постановлених у справі судових рішень, вважаючи, що <
/span>позивач, який згідно статуту та довідки № 626 про включення
до ЄДРПОУ є державним корпоратизованим підприємством, правомірно
не нараховував та не сплачував до загального фонду Державного
бюджету України частину прибутку (доходу) - дивідендів, як виду
податку на прибуток, яка відповідно до Законів України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
та "Про оподаткування прибутку
підприємств" сплачується до бюджету виключно державними
некорпоратизованими, казенними та комунальними підприємствами у
розмірі, встановленому органом, в управлінні якого знаходиться
підприємство.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівці
відхилити, а постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 18.05.2005р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України за винятковими
обставинами з підстав та в порядку передбаченими ст. ст. 237-239
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Карась О.В.
Маринчак Н.Є.
Шипуліна Т.М.
Степашко О.I.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.