К-9249/06 Про визнання недійсним наказ Державного комітету зв'язку та інформатизації України в частині передачі у власність нежилих приміщень - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Сімферопольської міської ради на рішення господарського суду м. Києва від 10 березня 2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 травня 2005 року у справі №3/257-2/345, за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Кримтел", з участю третьої особи на стороні позивача яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Сімферопольської міської ради до Міністерства транспорту та зв'язку України, з участю третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог - відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", про визнання недійсними актів,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Виробнича компанія "Кримтел" звернулось до суду з позовом, в якому позивач просив визнати недійсним наказ Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 31 травня 2002 року №109 в частині передачі у власність ВАТ "Укртелеком" нежилих приміщень, розташованих за адресою: м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург,11, пр.Перемоги, 56, вул.Г.Сталінграду, 6, та виключити із Переліку нерухомого майна, затвердженого наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України №111 від 03.06.2002 р., вищезазначені нежилі приміщення (з урахуванням уточнених позовних вимог).

Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що Сімферопольська міська рада рішенням від 12.12.2001 р. №380 включила в Реєстр об'єктів комунальної власності міста Сімферополя нежилі приміщення автоматичних телефонних станцій по вул.Р.Люксембург,11, по пр.Перемоги, 56, по вул.Г.Сталінграду, 6.

Державний комітет зв'язку та інформатизації України рішеннями від 31.05.2002р. №109а від 03.06.2002 р. №111 передав у власність ВАТ "Укртелеком" вищеназвані нежилі приміщення, якими не уповноважений управляти і розпоряджатися, так як спірні нежилі приміщення є комунальною власністю Сімферопольської міської ради. У зв'язку з наведеним просив суд його позовні вимоги задовольнити.

Сімферопольська міська рада подала до господарського суду відповідну позовну заяву про вступ у справу на стороні позивача в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

Судом до участі у справі залучено ВАТ "Укртелеком" в якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог, та проведено заміну Державного комітету зв'язку та інформатизації України на правонаступника - Міністерство транспорту та зв'язку України.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду м. Києва від 10 березня 2005 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 травня 2005 року, у позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що ВАТ "Укртелеком" створено шляхом корпоратизації державного підприємства електрозв'язку "Укртелеком". На балансі цього державного підприємства перебували спірні нежитлові приміщення, які при корпоратизації державного підприємства увійшли до статутного фонду ВАТ "Укртелеком" і тому є його власністю.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Сімферопольська міська рада подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 10.03.2005 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2005 р, прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що судами першої та апеляційної інстанцій невірно застосовано норми матеріального права, дано невірну оцінку наявним у справі доказам.

У запереченні на касаційну скаргу ВАТ "Укртелеком" просить судові рішення як законні і обгрунтовані залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (147/98-ВР) передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням: Кабінету Міністрів України або органів, уповноважених управляти державним майном.

Судами попередніх інстанцій встановленою, що відповідне рішення Кабінетом Міністрів України чи органом, уповноваженим управляти державним майном (яким є Фонд державного майна України) про передачу спірних нежилих приміщень в комунальну власність міста Сімферополь - не приймалось.

Кабінет Міністрів України постановою від 05.11.1991 р. №311 (311-91-п) "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю та власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" затвердив Перелік державного майна України, що передається у власність адміністративно-територіальних одиниць. В Переліку встановлено, що у сфері зв'язку до комунальної власності передаються магазини та кіоски "Союздруку". Державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.

Тобто, постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. №311 (311-91-п) спірні приміщення до комунальної власності не передавались, оскільки вони не є магазинами або кіосками "Союз друку".

Відповідно до ч.2 ст. 135 Конституції України (254к/96-ВР) нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим та рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим не можуть суперечити Конституції і законам України та приймаються відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України та на їх виконання.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим постановою від 29.06.1992 р. №110-1 "Про розмежування майна державної (АР Крим) власності та власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної) передала у комунальну власність всі вбудовано-прибудовані та окремі приміщення зв'язку.

Суди попередніх інстанцій у відповідності з ч.2 ст. 135 Конституції України (254к/96-ВР) не застосували до спірних правовідносин постанову Верховної Ради АР Крим від 29.06.1992 р. №110-1, оскільки ця постанова встановлює інші ніж законодавство України, зокрема, постанова Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. №311 (311-91-п) "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" та ст. 4 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (147/98-ВР) , підстави та принципи для виникнення/ набуття права комунальної власності.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що спірні нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Люксембург, 11, пр. Перемоги, 56, вул. Г. Сталінграду, 6, були закріплені за Українським державним підприємством електрозв'язку "Укртелеком", входили до його цілісного майнового комплексу, обліковувались на балансі цього державного підприємства як його основні засоби. Зазначені обставини ніким зі сторін не заперечуються.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про власність" (697-12) , право колективної власності виникає, в тому числі, в результаті перетворення підприємств в акціонерні та інші товариства.

Згідно Указу Президента України від 15.06.1993 року №210/9 (210/93) "Про корпоратизацію підприємств" корпоратизації підлягали державні підприємства, вартість основних засобів яких становила станом на 01.01.1993 р. не менше 20 млн. крб.

У п.2. зазначеного Указу встановлено, що засновниками відкритих акціонерних товариств, що створюються відповідно до цього Указу на базі загальнодержавної власності, з боку держави є органи, уповноважені управляти цим майном: центральні органи державної виконавчої влади, інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи та обласні державні адміністрації.

Ст. 33 Закону України "Про власність" (697-12) встановлено, що державні органи, уповноважені управляти державним майном, вирішують питання створення підприємств і визначення цілей їх діяльності, реорганізації і ліквідації, здійснюють контроль за ефективністю використання і схоронністю довіреного їм державного майна та інші правомочності відповідно до законодавчих актів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.95 р. №316 (316-95-п) "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності і розташоване на території Автономної Республіки Крим" затверджено перелік розташованих на території АРК підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності, що належать до сфери управління міністерств та інших підвідомчих КМУ органів державної виконавчої влади. До даного переліку віднесено КРПЕ "Кримтелеком", управління яким знаходиться в сфері управління Міністерства зв'язку, правонаступником якого є Держкомзв'язку.

Наказом Держкомзв'язку України №150 від 23.12.1999 р. затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу Українського державного підприємства електрозв'язку "Укртелеком", в якому значаться також спірні нежилі приміщення у м.Сімферопол по вул. Люксембург,11, пр.Перемоги, 56, вул.Г.Сталінграду, 6.

Наказом Держкомзв'язку України №155 від 27.12.1999р. Українське державне підприємство електрозв'язку "Укртелеком" було корпоратизовано шляхом його перетворення у відкрите акціонерне товариство "Укртелеком". До статутного фонду ВАТ "Укртелеком" передано нерухоме майно, яке станом на 01.07.1999 року знаходилося на балансі Українського державного

підприємства електрозв'язку "Укртелеком", в тому числі спірні нежилі приміщення в м.Сімферополі по вул. Люксембург,11, пр.Перемоги, 56, вул.Г.Сталінграду, 6.

Вищезазначені накази Держкомзв'язку України №150 від 23.12.1999 р. та №155 від 27.12. 1999р. ніким не змінені і не скасовані.

Тобто, ВАТ "Укртелеком" створено шляхом корпоратизації Українського державного підприємства електрозв'язку "Укртелеком", нерухоме майно якого, в тому числі спірні нежилі приміщення, передано до статутного фонду ВАТ "Укртелеком".

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

Згідно з п. 15 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 508 (508-93-п) від 05.07.1993 р., з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи та пасиви підприємств, структурного підрозділу (одиниці), переходять до відкритого акціонерного товариства. Акціонерне товариство є правонаступником прав та обов'язків корпоратизованого підприємства.

Отже, ВАТ "Укртелеком" з моменту державної реєстрації набуло право власності на майно, яке передано до його статутного фонду, тобто до прийняття відповідачем спірних наказів № 111 від 31.05.2002 р., №111 від 03.06.2002р.

З врахуванням вищевикладеного суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що надані Сімферопольською міською радою свідоцтва про право власності на спірні нежитлові приміщення не є належними доказами, оскільки ці свідоцтва були видані після передачі спірного майна до статутного фонду ВАТ "Укртелеком".

Спірний наказ Держкомзв'язку України №109 "Про передачу нерухомого майна, що перебувало на балансі УДПЕЗ "Укртелеком" станом на 01.07.1999 р. у власність ВАТ "Укртелеком", був виданий 31.05.2002 р.

Спірний наказ Держкомзв'язку України №111, яким затверджено Перелік нерухомого майна по Кримській дирекції ВАТ "Укртелеком", що передається у власність ВАТ "Укртелеком", був виданий 03.06.2002 р.

Так як накази Держкомзв'язку №109 від 31.05.2002 р., №111 від 03.06.2002 р. видавались після наказів №150 від 23.12.99 р. та №155 від 27.12.99 р., якими до статутного фонду ВАТ "Укртелеком" було передано усе майно, що на той час обліковувалось на балансі УДПЕЗ "Укртелеком" (в тому числі і спірні приміщення в м. Сімферополі по вул.Р.Люксембург,11, пр.Перемоги, 56, вул. Г. Сталінграду, 6), зазначені накази №109, №111 не змінили правового статусу спірного майна, передача якого відкритому акціонерному товариству "Укртелеком" відбулася з моменту його державної реєстрації. Спірні накази №109 від 31.05.2002 р., №111 від 03.06.2002 р за своїм змістом лише доповнюють та деталізують, але не змінюють зміст наказів №150, №155.

Отже, доведеним по справі є те, що накази Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 31 травня 2002 року за №109 та від 03 червня 2002 року за №111 не спрямовані на розпорядження комунальною власністю, оскільки на момент видання цих наказів спірні нежилі приміщення знаходились у власності ВАТ "Укртелеком".

За таких обставин судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зроблено правильний висновок про те, що так як накази Держкомзв'язку №109 від 31.05.2002 р., №111 від 03.06.2002 р. видавались після наказів №150 від 23.12.1999 р. та №155 від 27.12.1999 р., якими до статутного фонду ВАТ "Укртелеком" було передано спірні нежилі приміщення, тому зазначені накази №109, №111 не змінили правового статусу спірного майна.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні судових рішень дано правильну правову оцінку обставин у справі, вірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не допущено порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу Сімферопольської міської ради слід залишити без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) України, колегія суддів,

Касаційну скаргу Сімферопольської міської ради залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 10 березня 2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 травня 2005 року у справі №3/257-2/345 - без змін.