К-7529/06 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про нарахування ПДВ та застосування фінансових санкцій - Текст документа

ДП "Промагро" заявлено вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення прийнятого ДПI у Жовтневому районі м.Харкова НОМЕР_4 від 28.02.2005 р. про нарахування ПДВ в сумі 54560,00 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 27280,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.06.2005 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2005 р., позов задоволено. Задовольняючи позов, суди виходили з того, що не дивлячись на те, що висновки акту перевірки про безпідставне включення до податкового кредиту ПДВ по операціях з СПД ОСОБА_1 та ОСОБА_2є правомірними, однак у відповідача не було правових підстав приймати нове податкове повідомлення-рішення, яке за правовою суттю є повторним визначенням позивачу податкових зобов'язань, а тому воно підлягає визнанню недійсним.

У справі відкрито касаційне провадження за скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування судових рішень та прийняття нового про відмову в позові, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги обгрунтовуються тим, що податкові повідомлення-рішення прийняті з дотриманням приписів Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) та Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом ДПА України від 21.06.2001 р. №253 (z0567-01) , зареєстрованим МЮ України 06.07.2001 р. за №567/5758.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу та його представник у судовому засіданні касаційної інстанції просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, судові рішення залишити без змін.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідачем проведено комплексну документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.02.2003 р. по 30.09.2004 р. за результатами якої складено акт № НОМЕР_1 від 22.11.2004р.

Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) віднесено до податкового кредиту суми податку з вартості послуг, які не відносяться до валових витрат та не підлягають амортизації, у листопаді 2003 р. - ПДВ в сумі 50000 грн. за послуги по знаходженню контрагентів, отриманих від СПД ОСОБА_1, та у лютому 2004 р. ПДВ у сумі 4560 грн. за маркетингові послуги, отримані від СПД ОСОБА_2

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №НОМЕР_2 від 24.11.2004 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 81840 грн., у т.ч. основний платіж 54560 грн. та штрафна (фінансова) санкція 27280 грн.

Подана 02.12.2004 р. позивачем до ДПI у Жовтневому районі м.Харкова скарга залишена без задоволення, а відповідачем прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №НОМЕР_3 від 20.12.2004 р.

Друга скарга позивача подана 30.12.2004 р., рішенням ДПА в Харківській області від 21.02.2005 р. залишена без задоволення, а позивачу направлено податкове повідомлення-рішення НОМЕР_4 від 28.02.2005 р. на ту ж суму податкового зобов'язання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02.07.2003 р. між ДП "Промагро" (замовник) та СПД - ф.о. ОСОБА_2. (виконавець) укладено договір НОМЕР_5, за умовами якого виконавець здійснює маркетингові дослідження ринку сільськогосподарської техніки в Україні та країнах СНД, з питань експорту та імпорту с/г техніки, порівняльну характеристику с/г техніки, перспективи розвитку ринку с/г техніки в строк до 01.08.2003 р., а замовник здійснює оплату в безготівковій формі до 31.12.2004 р. в розмірі 27360 грн., у т.ч. ПДВ 4560 грн.

31.07.2003 р. між сторонами складено акт приймання-передачі виконаних робіт.

Додатковою угодою до договору від 04.06.2004 р. сторонами змінена форма розрахунків з безготівкової на вексельну. Згідно акту приймання-передачі векселів від 04.06.2004 р. позивачем в рахунок оплати послуг по договору передано виконавцю прості векселі на загальну суму 27360 грн.

01.09.2003 р. між ДП "Промагро" та СПД - ф.о.ОСОБА_1. (виконавець) укладено договір НОМЕР_6, згідно якого виконавець зобов'язався надати послуги, пов'язані з господарською діяльністю замовника, щодо реалізації матеріальних цінностей, шляхом здійснення фактичних дій з метою знаходження оптимальних контрагентів, готових придбати матеріальні цінності, а саме, 5 автомобілів та адміністративної будівлі загальною площею 1374,9 кв.м., розташованої по АДРЕСА_1. Замовник зобов'язався сплатити виконавцю винагороду в розмірі 60000 грн., у т.ч. ПДВ 10000 грн., за знаходження покупців на автомобілі та 300000 грн., у т.ч. ПДВ 50000 грн., за знаходження покупця на адміністративну будівлю, а всього - 360000 грн., у т.ч. ПДВ - 60000 грн.

28.11.2003 р. виконавцем надано звіт про виконану роботу та між сторонами підписано акт приймання-передачі виконаних робіт.

Додатковою угодою до договору від 02.08.2004 р. сторони змінили форму розрахунку з безготівкової на вексельну, у зв'язку з чим замовник передав виконавцю в рахунок оплати за договором прості векселі на загальну суму 360000 грн.

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки зазначені вище договори не визнані недійсними, а ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) не містить обмежень стосовно неможливості віднесення витрат по договорам доручення до валових витрат і таке віднесення не ставиться в залежність від форми оплати таких послуг, у відповідача не було законних підстав для висновку про те, що такі витрати не відносяться до господарських та про виключення цих витрат з валових.

Однак, встановивши, що розрахунки грошовими коштами в безготівковій чи готівковій формі між сторонами не відбулися, відповідно ПДВ не сплачений, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про безпідставність включення сум ПДВ по цим угодам до податкового кредиту станом на день перевірки, та про правомірність висновків акту перевірки.

Разом з тим, судова колегія не може погодитись з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем за відсутності законних підстав фактично прийнято нове податкове повідомлення-рішення, яке за своєю правовою суттю є повторним визначенням податкового зобов'язання, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення НОМЕР_4 від 28.02.2005 р. визнано з цих підстав недійсним, при цьому щодо податкового повідомлення-рішення №НОМЕР_3 від 20.12.2004 р. судами нічого не зазначено.

Згідно п.6.1 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нараху вання, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Згідно п.4.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платниками податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затверджений наказом ДПА України від 21.06.2001р. №253 (z0567-01) , зареєстрований МЮ України 06.07.2001 р. за №567/5758, номер податкового повідомлення складається з таких частин: порядковий номер у межах відділу, номер відділу, який склав повідомлення, через дріб номер скарги, щодо якої надсилається податкове повідомлення.

Пунктом 5.3 цього Порядку визначено, що з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.

Аналогічні дії здійснюються у разі подання платником податків повторної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були подані скарги на рішення податкового органу про визначення йому податкового зобов'язання з податку на додану вартість, які залишені без задоволення.

Підстави та порядок відкликання податкових повідомлень-рішень встановлені п.п.6.4 - 6.6 ст.6 Закону №2181, якими не передбачено випадків їх відкликання в разі складання та надсилання платнику податків податкових повідомлень, які мають номер первинного податкового повідомлення, а через дріб проставлено номер скарги, щодо якої воно складене та доведено новий граничний термін сплати податкового зобов'язання.

За таких обставин, судова колегія вважає, що відповідачем податкові повідомлення-рішення з індексами 1 та 2 прийняті правомірно з дотриманням вимог Порядку направлення податкових повідомлень платниками податків, який є чинним, не суперечить Закону №2181, та не встановлює нові підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень.

Суди першої та апеляційної інстанції, повно та правильно встановивши обставини справи, дійшли помилкового висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення за своєю правовою суттю є повторним визначенням податкових зобов'язань, а не доводить платнику нові граничні строки сплати податкового зобов'язання

За таких обставин, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 14.06.2005 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2005 р. скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.