ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі :
Головуючого - судді Бутенка В. I.,
Суддів : Лиски Т. О.,
Панченка О. I.,
Сороки М. О.,
Гончар Л. Я.,
При секретарі - Пархоменко О. В.,
З участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 08
листопада 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16
січня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3,
Печерського районного управління Головного Управління МВС України
в м. Києві, Печерської районної в м. Києві державної адміністрації
про визнання права користування жилим приміщенням, визнання
незаконним і скасування рішення про анулювання реєстрації,
визнання незаконним і скасування розпорядження про приватизацію
жилого будинку, -
В С Т А Н О В И Л А :
В квітні 2005 року ОСОБА_1 звернулась до Печерського
районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3, Печерського
районного управління Головного Управління МВС України в м. Києві,
Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про
визнання права користування жилим приміщенням - квартирою
АДРЕСА_1, визнання незаконним і скасування рішення про анулювання
реєстрації, визнання незаконним і скасування розпорядження про
приватизацію жилого будинку.
Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що вона проживає в
спірному жилому приміщенні з IНФОРМАЦIЯ_1 після реєстрації шлюбу з
відповідачем ОСОБА_3. Рішенням Печерського районного суду м. Києва
від IНФОРМАЦIЯ_2 їх шлюб було розірвано. Оскільки позивачка
постійно проживає в спірному жилому приміщенні, сплачує необхідні
витрати по його утриманню, тому вважає, що набула право на
користування цим приміщенням. За її заявою до Печерського РУ ГУ
МВС України в м. Києві 26. 02. 2004 року вона була зареєстрована в
квартирі АДРЕСА_1, проте рішенням від 18. 05. 2004 року її
реєстрація була анульована. Вважає рішення про анулювання
реєстрації незаконним, оскільки у встановленому законом порядку
вона не була позбавлена права користування жилим приміщення. Крім
того, без згоди і відома позивачки відповідач разом з сином
приватизували спірне жиле приміщення на підставі розпорядження
органу приватизації Печерської районної в м. Києві державної
адміністрації від 12. 10. 2004 року. Оскільки позивачка, як
мешканець квартири, участі в цьому не брала, вважає дане рішення
органу приватизації незаконним та просить його скасувати.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08 листопада
2005 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 січня 2006 року
апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена, а рішення Печерського
районного суду м. Києва від 08 листопада 2005 року залишене без
змін.
В касаційній скарзі на рішення Печерського районного суду м.
Києва від 08 листопада 2005 року та ухвалу Апеляційного суду м.
Києва від 16 січня 2006 року ОСОБА_1 ставить питання про
скасування судових рішень в зв'язку з неправильним застосуванням
норм матеріального і процесуального права та направлення справи
для продовження розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія
суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суди першої та апеляційної інстанції повно встановили
обставини справи і надали належну правову оцінку зібраним по
справі доказам. Так судами встановлено, що наймачем квартири
АДРЕСА_1 до її приватизації був ОСОБА_3. Крім нього в цьому жилому
приміщенні був зареєстрований син сторін ОСОБА_4. В період до 26.
02. 2004 року ОСОБА_1, як член сім'ї наймачів жилого приміщення,
була зареєстрована за іншими адресами, а можливість існування у
особи права користування жилими приміщеннями державного житлового
фонду одночасно за кількома договорами житлового найму не
передбачена.
Суди вірно застосували Закон України "Про свободу пересування
та вільний вибір місця проживання в Україні" ( 1382-15 ) (1382-15)
,
Тимчасовий порядок реєстрації фізичних осіб за місцем проживання,
затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня
2003 року № 35 ( 35-2003-п ) (35-2003-п)
та прийшли до висновку, що постійним
місцем проживання ОСОБА_1 були жилі приміщення, в яких вона була
зареєстрована.
Суди дійшли вірного висновку, що в позивачки не могло
виникнути рівне з наймачем право на користування жилим
приміщенням, оскільки згоди в нього на вселення на правах члена
сім'ї наймача вона не отримувала.
Суди першої та апеляційної інстанції вірно встановили, що
реєстрація 26. 02. 2004 року в квартирі АДРЕСА_1 була проведена з
порушенням встановлених правил, оскільки право на користування цим
жилим приміщенням у позивачки не виникло, а наймач не надавав
своєї згоди на реєстрацію ОСОБА_1 у спірній квартирі. При
відсутності у ОСОБА_1 права на користування квартирою державного
житлового фонду, як у члена сім'ї наймача цього жилого приміщення,
вона не могла брати участь в його приватизації.
Отже, при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної
інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених
обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин
сторін норми матеріального і процесуального права.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій належним чином
мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам
процесуального закону.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
За таких обставин, оскільки суди першої та апеляційної
інстанцій не допустили порушень норм матеріального та
процесуального права при ухваленні судових рішень та вчиненні
процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без
задоволення, а судові рішення - без змін
Керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення
Печерського районного суду м. Києва від 08 листопада 2005 року та
ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 січня 2006 року - без
змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :
(підпис) В. I. Бутенко
(підпис) Т. О. Лиска
(підпис) О. I. Панченко
(підпис) М. О. Сорока
(підпис) Л. Я. Гончар
З оригіналом згідно суддя Т. О. Лиска