ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
головуючого-судді Бутенка В.I. (доповідач),
суддів : Лиски Т.О.,
Гончар Л.Я.,
Сороки М.О.,
Панченка О.I.,
при секретарі Пархоменко О.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1, прокурора Білик
Л.С., представника Державної митної служби України Радченка I.В.,
представника Виноградівської митниці Пензова С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку
касаційного провадження адміністративну справу №2-9402/04 за
позовом ОСОБА_2 до Державної митної служби, Закарпатської митниці,
посадових осіб Закарпатської митниці Тудовшого В.А. та Луненко
М.О., треті особи - Хустська об'єднана державна податкова
інспекція, Управління Пенсійного фонду України в м. Хуст та
Хустському районі Закарпатської області про відновлення становища,
що існувало до порушення права, відшкодування моральної шкоди,-
в с т а н о в и л а :
У серпні 2004 року ОСОБА_2 звернувся до господарського суду
із вказаним позовом до держави Україна в особі Державної митної
служби, Закарпатської митниці, посадових осіб Закарпатської
митниці Тудовшого В.А. та Луненко М.О.
В обгрунтування своїх вимог зазначав, що він зареєстрований
як суб'єкт підприємницької діяльності згідно свідоцтва НОМЕР_1
Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області.
У відповідності із Законом України "Про патентування деяких
видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
та постановою КМУ №
826 від 08 червня 1998 ( 826-98-п ) (826-98-п)
року позивач придбав
спеціальний торговий патент СПА НОМЕР_2, який надавав йому право
на особливий порядок оподаткування.
Скориставшись наданим йому законодавством правом, ОСОБА_2 26
грудня 2001 року уклав зовнішньоекономічний контракт і в зоні
діяльності Закарпатської митниці почав проводити митне оформлення
вантажу, що надходив на його адресу, згідно особливому порядку
оподаткування без сплати податку на додану вартість, проте 28
грудня 2001 року посадовими особами Закарпатської митниці було
відмовлено у митному оформленні вантажу.
Крім того, позивач посилався на наступні рішення судових
органів у справі.
Так, рішенням Хустського районного суду Закарпатської області
від 08 листопада 2002 року строк дії вказаного патенту продовжений
до 30 листопада 2004 року.
Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської
області від 20 лютого 2002 року встановлено, що 28 грудня 2001
року при ввезенні позивачем товару на митну територію України,
його права були порушені внаслідок відмови Закарпатської митниці
у пропуску цього товару на територію України. Вказаний факт
порушень прав позивача, як власника спеціального торгового
патенту, є встановлений судом і за ст. 32 Цивільного
процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
не потребує
доказування. Приписом про усунення порушень митного законодавства
від 29 травня 2002 року № 27-07/978 прокурор Виноградівського
району А.Савченко встановив протиправність дій Закарпатської
митниці і зобов'язав її негайно припинити порушення закону та
вжити заходів щодо пропуску через митний кордон вантажів в адресу
позивача. Митне оформлення вказаного товару відбулося 30 травня
2002 року. Порушення права позивача тривало з 28.12.2001 року по
30.05.2002 року (154 дні).
Приписом прокурора Виноградівського району А.Савченко від
14.01.2003 року встановлено, що позивачем подавалися всі належні
для митного оформлення вантажу документи, а відповідач у ряді
випадків всупереч п. 4 Постанови КМУ НОМЕР_9 відмовляв позивачеві
без заповнення картки відмови. В ході перевірки також:
встановлено, що 29.12.2002 року Закарпатська митниця протиправно
відмовила позивачеві у митному оформлені товарів, що надходили на
його адресу з видачею картки відмови. Згідно виписки із
Центральної бази даних ДМСУ вбачається, що з 10.12.2002 року митне
оформлення товарів, що надійшли та надходили на адресу позивача не
здійснювалося за винятком 4.02.2003 року. Право позивача на митне
оформлення товарів, що надійшли на його адресу було відновлено
5.03.2003 року, що підтверджується випискою із Центральної бази
даних ДМСУ. Порушення права позивача тривало з 10.12.2002 року по
5.03.2003 року, за виключенням 4.02.2003 року (85 днів).
15.07.2003 року та 21.07.2003 року Закарпатська митниця
відмовила позивачеві у оформлені вантажу, що надійшов на адресу
позивача, даний факт підтверджується картками відмови НОМЕР_3,
НОМЕР_4. Відмова була мотивована внесенням змін до Закону України
"Про Державний бюджет на 2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
. Ухвалою
Виноградівського районного суду від 27 червня 2003 року та ухвалою
Хустського районного суду Закарпатської області від 27 червня 2003
року був встановлений порядок виконання судових рішень від 20
лютого 2002 року та від 08 листопада 2002 року. Відповідно до
вказаного порядку зміни до Закону України "Про патентування деяких
видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
, внесені Законом
України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет
на 2003 рік" та деяких інших законодавчих актів" ( 849-15 ) (849-15)
не
поширюються на позивача. За таких умов відмова Закарпатської
митниці є неправомірною. Як вбачається із виписки з Центральної
бази даних ДМСУ митне оформлення вантажів позивача з 08.06.2003
року по 25.07.2003 року не здійснювалося (47 днів). При цьому
позивачем документи, необхідні для митного оформлення вантажу,
подавалися, що підтверджується листами та актами державного
виконавця.
В період з 01.10.2003 року по 07.10.2003 року Закарпатська
митниця знову відмовляла позивачеві у митному оформлені належних
останньому товарів (7 днів). Факт відмови підтверджений картками
відмови НОМЕР_5 та НОМЕР_6. Митне оформлення товарів відновилося з
08.10.2003 року на підставі листа Генеральної прокуратури НОМЕР_7.
Судом встановлено, що протягом 293 днів позивачу відмовлялося
в проведенні митного оформлення на умовах визначених Торговим
патентом (спеціальним) серії НОМЕР_8.
Таким чином, із 28.12.2001 року по 30.05.2002 року (154 дня),
із 10.12.2002 року до 05.03.2003 року за винятком 4.02.2003 року
(85 днів), із 8.06.2003 року по 25.07.2003 року (47 днів) та із
01.10.2003 року по 07.10.2003 року (7 днів), тобто всього 293
календарних днів, унаслідок неправомірних дій відповідача, право
позивача на здійснення підприємницької діяльності відповідно до
спеціального торгового патенту було порушено та повинно бути
захищене судом шляхом відновлення становища, що існувало до
порушення права, та покладання на відповідача обов'язку
здійснювати митне оформлення товарів позивача відповідно до
правового статусу, наданого позивачу спеціальним торговим
патентом.
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від
28 серпня 2002 року визнані неправомірними дії відповідача, а
також заборонено Хустській об'єднаній податковій інспекції в
Закарпатській області вимагати від позивача ведення обліку та
подання будь-якої звітності, застосування реєстраторів
розрахункових операцій (РРО), книги обліку розрахункових операцій
(КОРО) при здійсненні продажу будь-яких товарів, включаючи
підакцизні, повернення спеціального торгового патенту до
податкового органу.
Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від
26 грудня 2002 року було роз'яснено рішення Хустського районного
суду Закарпатської області від 28 серпня 2002 та ухвалено, що
позивач не повинен, в період з 24.12.2001 р. по 30.11.2004 р., при
здійсненні діяльності сплачувати податки та збори, як підприємець,
що здійснює діяльність відповідно до спеціального торгового
патенту.
Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської
області від 20 лютого 2002 року підтверджене право позивача на
здійснення діяльності за спеціальним торговим патентом, дії по
відмові у митному оформлені визнанні неправомірними та покладений
обов'язок на відповідача проводити митне оформлення вантажів
позивача із врахуванням спеціального правового статусу позивача,
тобто без сплати податку на додану вартість. Цим рішенням також
встановлено, що придбання позивачем спеціального торгового патенту
було здійсненне з метою придбання та ввезення (пересилання)
товарів на митну територію України, як складової частини
торгівельної діяльності. Ухвалою від 27 червня 2003 року про
роз'яснення цього рішення визначено порядок виконання судового
рішення у випадку зміни законодавства.
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від
08 листопада 2002 року підтверджено право позивача здійснювати
підприємницьку діяльність за умовами особливого порядку
оподаткування на строк дії патенту з 24.12.2001 р. по 30.11.2004
р.
Ухвалою від 10 січня 2003 року про роз'яснення рішення
Хустського районного суду Закарпатської області від 08 листопада
2002 року роз'яснено право позивача користуватися особливим
порядком оподаткування за умовами патенту та строком на З роки, а
також визначене коло осіб, які зобов'язані виконувати рішення
суду.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25
лютого 2003 року, дії Державної митної служби України по забороні
митного оформлення вантажів на умовах спеціального торгового
патенту були визнані неправомірними. Митні органи України було
зобов'язано провадити митне оформлення товарів на умовах,
викладених в рішенні Виноградівського районного місцевого суду
Закарпатської області від 20.02.2002 р., рішенні Хустського
районного суду Закарпатської області від 08.11.2002 р. та ухвалі
Хустського районного місцевого суду Закарпатської області від
10.01.2003 р. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від
17.10.2003 року про визначення порядку виконання цього рішення,
суд роз'яснив обов'язок митних органів стосовно розмитнення
вантажів позивача відповідно до спеціального патенту, вказав на
коло осіб, зобов'язаних це робити.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 01
грудня 2003 у справі № 7-2-12/282-2003 частково відшкодовано
позивачу матеріальну шкоду у вигляді зайво сплаченого митного
збору, дане рішення вступило в законну силу.
Позивач вважав, що діями відповідачів було порушено його
права як суб'єкта підприємницької діяльності, який придбав
спеціальний торговий патент.
Враховуючи, що строк дії вказаного патенту становить три
роки, а внаслідок дій відповідачів він протягом 293 днів не міг
реалізувати надані йому спеціальним патентом права, просив
відновити становище, що існувало до порушення його права шляхом
покладення на державу Україна в особі її органів обов'язку
дотримуватись протягом 293 днів з дня набрання рішенням суду
законної сили особливого правового статусу, передбаченого
зазначеним патентом.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 20 липня 2004 року
відмовлено в прийнятті позовної заяви підприємця - фізичної особи
ОСОБА_2, як такої, що не підлягає розгляду в порядку
господарського судочинства, позивачу роз'яснено його право
звернутись до суду загальної юрисдикції.
Враховуючи вимоги рішення господарського суду, ОСОБА_2
звернувся із позовною заявою до Шевченківського районного суду м.
Києва.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28
жовтня 2004 року позов задоволено частково.
Відновлено становище, що існувало до порушення прав ОСОБА_2
на особливий порядок оподаткування згідно спеціального торгового
патенту НОМЕР_8, на 293 календарних дня з дня набрання цим
рішенням законної сили.
Зобов'язано Державу Україна в особі митних органів, в тому
числі Закарпатської митниці, податкових органів, в особі Хустської
об'єднаної державної податкової інспекції, Управління пенсійного
фонду України у м. Хуст та Хустському районі Закарпатської
області, та інші, на які покладено обов'язок по здійсненню
контролю за діяльністю ОСОБА_2, дотримуватись його правового
статусу, встановленого чинними судовими рішеннями, впродовж 293
календарних дня з дня набрання цим рішенням законної сил и.
Зобов'язано Державу Україна в особі митних органів, в тому
числі Закарпатської митниці, здійснювати митне оформлення товарів,
що надходять на адресу ОСОБА_2 впродовж 293 календарних дня з дня
набрання цим рішенням законної сили, із врахуванням спеціального
правового статусу позивача, в тому числі без сплати податку на
додану вартість.
Заборонено Державі Україна в особі митних та інших
контролюючих органів вимагати у ОСОБА_2 ведення обліку та
подавання будь-якої звітності, застосування РРО або КОРО при
здійсненні продажу будь-яких товарів, включаючи підакцизні,
повернення спеціального торгового патенту до податкового органу,
та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), від сплати
яких він звільнений згідно свого правового статусу впродовж; 293
календарних дня з дня набрання рішенням у цій справі законної
сили.
В іншій частині позову відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 29 листопада 2005 року
це рішення скасовано, провадження у справі закрито з мотивів
непідвідомчості справи цивільному суду.
На останню ухвалу апеляційного суду м. Києва ОСОБА_2 подав
касаційну скаргу, в якій просить цю ухвалу скасувати і направити
справу на новий апеляційний розгляд.
При цьому позивач посилається на те, що апеляційний суд в
порушення вимог ст. 55 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
скасував
законне рішення районного суду та всупереч ч.1 ст. 6 Європейської
Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини позбавив
його права на судовий захист.
Колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому
задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 55 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
кожному
гарантується право на оскарження в суді рішень дій та
бездіяльності органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
основними засадами судочинства є забезпечення апеляційного та
касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених
законом.
На виконання вказаних положень Конституції у процесуальних
кодексах України передбачений порядок апеляційного і касаційного
оскарження судових рішень.
Зокрема, ч.1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) апеляційна
скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти
днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у
разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та
резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Відновлення
пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе
протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим
господарським судом.
Як видно із матеріалів справи, ухвалою господарського суду м.
Києва від 20.07.2004 року ОСОБА_2 в прийнятті позовної заяви до
Державної митної служби України, Закарпатської митниці, посадових
осіб Закарпатської митниці Тудовшого В.А., Луценка М.О. про
відновлення становища, яке існувало до порушення права, відмовлено
у зв'язку з тим, що цей спір підлягає розгляду в судах загальної
юрисдикції. Вказана ухвала спонукала позивача звернутися з
відповідним позовом до Шевченківського районного суду м. Києва.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 29 листопада 2005 року
провадження у справі між тими ж сторонами і про той же предмет
спору закрито у зв'язку з тим, що цей спір підлягає розгляду в
господарських судах.
Фактично вказані ухвали місцевого господарського суду та
апеляційного загального суду позбавляють позивача на реалізацію
вищевказаного конституційного права і відповідно до положень ч.2
ст.93 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
відновлення пропущеного строку
апеляційного оскарження ухвали господарського суду уже не можливе.
Таке становище не узгоджується також із статтею 6
Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод
людини, яка відповідно до статті 9 Конституції є частиною
національного законодавства України і згідно якої кожна людина при
визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на
справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку
незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Згідно статті 8 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд при вирішенні
справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого
людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та
визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в результаті
ретельного дослідження матеріалів справи суд першої інстанції
прийшов до правильного висновку щодо часткового задоволення
позовних вимог позивача ОСОБА_2, не порушивши при цьому норм
матеріального та процесуального права.
Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції
формально правильно послався на ст.1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
застосував правила п.1 ст.227 ЦПК України (в редакції 1963
( 1501-06 ) (1501-06)
року), але при цьому не врахував, що в такому випадку
порушуються права позивача на справедливий і відкритий розгляд
даної справи в розумний строк, а це, як вже зазначалося, не
узгоджується із ст. 55 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та ст.6
Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод
людини.
До того ж, у відповідності із розділом VII Прикінцевих та
перехідних положень КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, ця справа є
адміністративною, а тому якщо вона розглянута в першій та другій
інстанціях належним загальним чи господарським судом, касаційний
її розгляд здійснюється Вищим адміністративним судом України.
В зв'язку з тим, що матеріали справи досліджені повно і
всебічно, правильно застосовані норми Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та інші норми матеріального права, необхідності
направлення справи на новий апеляційний розгляд з підстав,
передбачених ст. 227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, не вбачається.
З урахуванням викладеного слід застосувати положення статті
226 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, згідно якої суд касаційної інстанції
скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в
силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до
закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 листопада 2005 року
скасувати, залишивши без змін рішення Шевченківського районного
суду м. Києва від 28 жовтня 2004 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
С у д д і :