№ К-10355/06
ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2006 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Карася О.В., Шипуліної Т.М., Маринчак Н.Є., Степашка
О.I.
при секретарі:
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Павлушку Р.С.
Державної податкової інспекції у м. Iллічівську
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 10.05.05
у справі
№ 23/258-04-11694
господарського суду
Одеської області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-газ"
до
Державної податкової інспекції у м. Iллічівську
про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Одеської області від 23.02.2005
р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного
господарського суду від 10.05.2005 р., позов задоволено: визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення ДПI у м. Iллічівську від
04.10.2004 р. № 0002952301/0 про виявлення завищення в картці
особового рахунку ТОВ "Юг-Газ" суми бюджетного відшкодування за
податковою декларацією за червень 2003 року на 503 362,00 грн. та
про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 251 681,00
грн.
Судові рішення вмотивовані тим, що позивач при формуванні
податкового кредиту в податковій декларації за червень 2003 року
за рахунок ПДВ, сплаченого / нарахованого / у зв'язку з придбанням
металопродукції у ВКФ "Хвиля" та у Дніпропетровської філії
підприємства "Кредо-2000" феронікелю в сумах 11 998 900,00 грн. та
3 289 900,00 грн. відповідно, дотримався вимог підпунктів 7.4.1,
7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
В касаційній скарзі ДПI у м. Iллічівську просить скасувати
постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про
відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх
інстанцій пункту 1.8 ст.1, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 ст.7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити
скаргу без задоволення як необгрунтовану.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного
суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною
підставою для зменшення в картці особового рахунку ТОВ "Юг-Газ"
суми бюджетного відшкодування за податковою декларацією за червень
2003 року на 503 362,00 грн. та застосування до позивача штрафних
санкцій в сумі 251 681,00 грн. слугував висновок контролюючого
органу, викладений в акті перевірки від 04.10.2004 р. №
2682/23-101/5, про непідтвердження факту виробництва товару, за
рахунок сум ПДВ, сплачених /нарахованих / у зв'язку з придбанням
якого позивач сформував податковий кредит в податковій декларації
за вказаний звітний податковий період, а саме: металопродукції,
придбаної у ВКФ "Хвиля" на суму 71 993 900,00 грн., в тому числі
ПДВ в сумі 11 998 900,00 грн., та феронікелю, придбаного у
Дніпропетровської філії ПП "Кредо-2000" на суму 19 739 600,00 грн.
в тому числі ПДВ в сумі 3 289 900,00 грн.
З огляду на зазначене, предметом доказування в судовому
процесі при розгляді даної справи є обставини щодо правомірності
формування позивачем податкового кредиту за червень 2003 року за
рахунок вказаних сум ПДВ.
Порядок формування платником податку податкового кредиту
встановлений пунктом 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Згідно абзацу першого підпункту 7.4.1 цього пункту податковий
кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених
/нарахованих/ платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів /робіт, послуг/, вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва /обігу/ та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Не дозволяється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті
податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними
деклараціями, а при імпорті робіт /послуг/ - актом прийняття робіт
/послуг/ чи банківським документом, який засвідчує перерахування
коштів в оплату вартості таких робіт /послуг/ /підпункт 7.4.5
цього ж пункту /.
Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 названого
Закону датою виникнення права платника податку на податковий
кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата
списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату
товарів /робіт, послуг/, дата виписки відповідного рахунку
/товарного чека/ - в разі розрахунків з використанням кредитних
дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання
податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником
податку товарів /робіт, послуг/.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач придбав у
червні 2003 року на підставі договору купівлі-продажу № 2-01 від
24.01.2003 р. у ВКФ "Хвиля" металопродукцію / виливниці / на
загальну суму 71993900,00 грн., в тому числі ПДВ 11 998 900,00
грн. та на підставі договору поставки № 41ф від 22.01.2003 р. у
Дніпропетровської філії ПП "Кредо-2000" феронікель на загальну
суму 197 395 400,00 грн., в тому числі ПДВ 3 289 900,00 грн.
Вказані суми ПДВ підтверджені податковими накладними,
виданими вказаними продавцями, платниками ПДВ, які відповідають
вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст.7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Факт здійснення зазначених господарських операцій
підтверджується наявними у справі копіями видаткових накладних;
довідкою ДПI у Приморському районі м. Одеси від 19.12.3003 р. №
721/23-3412/18, згідно якої поставка металопродукції ВКФ "Хвиля"
позивачу мала місце в квітні, червні та липні 2003 року і на
момент перевірки дебіторської чи кредиторської заборгованості між
цими підприємствами немає. Цією ж довідкою та довідкою ДПI у
Приморському районі м. Одеси від 20.02.2004 р. №
143/23-3413/378/13 підтверджено наявність господарських операцій з
продажу металобрухту між ВКП "Металік" та ПКФ "Хвиля", а також
господарських операцій з надання послуг з переробки металобрухту й
виготовлення виливниць між ПМК "Південна регіональна група" та ПКФ
"Хвиля", стан розрахунків між вказаними суб'єктами господарювання
за цими операціями.
Доводи відповідача щодо не підтвердження факту виробництва
товарів, придбаних позивачем,полягають лише в посиланні на те, що
ВКП "Еллоуз" та ПП "Міська площа", в яких був придбаний
металобрухт та феронікель по ланцюгу здійснених операцій з продажу
цих товарів, знято з обліку з 26.07.2003 р. чи ліквідоване
07.10.2003 р. без зазначення причин та підстав останніх.
Характер витрат позивача на придбання металопродукції /
виливниць / та феронікелю як таких, що підлягають віднесенню до
валових витрат згідно пункту 5.1 ст.5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, відповідачем не
оспорюється.
Встановивши зазначені факти, суди попередніх інстанцій дійшли
правильного висновку щодо відповідності дій позивача по формуванню
податкового кредиту вимогам норм Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. При цьому суди правильно не
застосували при вирішенні спору пункт 1.8 ст.1 та підпункт 7.7.5
пункту 7.7 ст.7 цього Закону, оскільки предмет спору стосується
правильності формування позивачем податкового кредиту, а вимога
про стягнення бюджетного відшкодування ПДВ не заявлялась, тоді як
саме такою позовною вимогою обумовлюється необхідність доведення
платником податку факту надмірної сплати податку до бюджету в
судовому процесі.
Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо
порушення судами попередніх інстанції норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Iллічівську залишити без задоволення, а постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 10.05.05 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Карась О.В.
Шипуліна Т.М.
Маринчак Н.Є.
Степашко О.I.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.