Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України у складі :

Суддів:  Бутенка В. I.,

Лиски Т. О. (доповідач),

Панченка О. I.,

Сороки М. О.,

Штульмана I. В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1  до Державної прикордонної служби України та Придніпровської залізниці про визнання дій службових осіб неправомірними та стягнення матеріальної та моральної шкоди,  за касаційною скаргою ОСОБА_1  на ухвалу Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 березня 2006 року  та  ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії від 06 червня 2006 року,

В  С  Т  А  Н  О  В  И  Л  А  :

Ухвалою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 березня 2006 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії від 06 червня 2006 року апеляційна скарга ОСОБА_1 відхилена, а ухвала Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 березня 2006 року залишена без змін.

У касаційній скарзі на ухвалу Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 березня 2006 року  та  ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії від 06 червня 2006 року ОСОБА_1 ставить питання про скасування судових рішень в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та направлення справи до суду першої інстанції для вирішення по суті.

В обгрунтування доводів касаційної скарги позивач вказує на те, що суди неправильно вирішили питання щодо складу учасників спору та  підвідомчості справи адміністративному суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно  до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, так як за правилами ч. 3 ст. 21 КАС України (2747-15) не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, а оскільки вимоги до Придніпровської залізниці грунтується на нормах Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , то і можуть розглядатися лише в порядку цивільного провадження.

Крім того, суди правомірно виходили з того, що Державне підприємство "Придніпровська залізниця" не є суб'єктом владних повноважень, оскільки не є органом державної влади або органом місцевого самоврядування, так як державним органом управління, який здійснює керівництво залізничним транспортом є Державна адміністрація Залізничного транспорту України (Укрзалізниця) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 356 від 14.12.1991 (356-91-п) р.

Згідно з ст.. 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки судові рішення ухвалені з додержанням норм  матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись  ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу  адміністративного  судочинства  України, колегія суддів,-

У  Х  В  А  Л  И  Л  А  :

Касаційну скаргу ОСОБА_1  залишити без  задоволення,  а ухвалу Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 березня 2006 року  та  ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії від 06 червня 2006 року - без  змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.. 237 КАС України (2747-15) .