Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - судді Цуркана М.I.,

суддів:  Амєліна С.Є., Гуріна М. I., Кобилянського М.Г., Юрченка

В.В.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 30 листопада 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 10 березня 2005 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Управління Пенсійного фонду України Октябрського району міста Полтави (далі - Управління ПФУ), -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії Управління ПФУ. Посилався на те, що 04 серпня 2004 року він отримав відповідь з  Управління ПФУ про відмову йому у вилученні періоду наукової роботи з 01 липня 2000 року по 03 серпня 2001 рік у Полтавському технічному університеті, який є невигідним для нього при перерахунку пенсії. Вважає, що така відмова є незаконною, оскільки протирічить ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та ст. 24 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) .

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 10 березня 2005 року залишено без змін рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 30 листопада 2004 року, яким відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_1

Не погоджуючись з постановленими судовими рішеннями, ОСОБА_1 оскаржив їх в касаційному порядку. Просить скасувати судові рішення і постановити нове - про задоволення скарги.

Посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права. А саме: не застосована ст. 22 і ч.ч. 1, 2 ст. 58 Конституції України (254к/96-ВР) , ч.ч. 1, 3 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) та ч.ч. 3, 15 ст. 24 "Про внесення змін до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12) від 20 листопада 2003 року, які у даному випадку підлягали застосуванню.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України (2747-15) , колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення без змін з таких підстав.

Як видно із матеріалів справи, у квітні 2001 року ОСОБА_1 була призначена пенсія наукового працівника, яка обраховувалась із заробітної плати за 60 місяців наукової роботи за вибором заявника.

У відповідності із ч. 3 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) за вибором особи, яка звернулась за пенсією, з періоду, за який ураховується заробітна плата для обчислення пенсії виключається до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 % тривалості страхового стажу.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, що виключення періодів із заробітної плати встановлено залежно від тривалості страхового стажу, а пенсія науковому працівнику обчислюється з урахуванням наукового стажу. Управління ПФУ правомірно відмовило ОСОБА_1 у виключенні періоду наукової роботи з 01 липня 2000 року при перерахунку розміру пенсії.

За таких обставин судові рішення  законні і обгрунтовані, тобто ухвалені відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі всебічно і повно з'ясованих обставин, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, а тому підстави для задоволення скарги та скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 221, 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 30 листопада 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 10 березня 2005 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.