Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - судді Цуркана М.I.,

суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.I., Кобилянського М.Г., Юрченка В.В.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2на рішення Луцького міського місцевого суду Волинської області від 17 червня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 29 жовтня 2003 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на незаконні дії УМВС України у Волинській області і стягнення заборгованості по виплаті одноразової вихідної грошової допомоги, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії  УМВС України у Волинській області і стягнення заборгованості по виплаті одноразової вихідної грошової допомоги, посилаючись на те, що 17 лютого 1997 року за наказом начальника УМВС України у Волинській області він був звільнений із органів внутрішніх справ за вислугою років на пенсію. При звільненні йому була виплачена одноразова вихідна допомога у розмірі п'яти посадових окладів, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 (393-92-п) року. Вважає, що виплачена йому вихідна допомога за своїм розміром значно меншою, як це передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" (2262-12) та п. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" (2011-12) із змінами від 12 лютого 1997 року, відповідно до яких нарахування даної допомоги повинно було б проводитися із 50 % його повного місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби в органах внутрішніх справ. Просив визнати дії суб'єкта оскарження незаконними і стягнути на його користь недоплачену одноразову вихідну допомогу.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 29 жовтня 2003 року залишено без змін рішення Луцького міського місцевого суду Волинської області від 17 червня 2003 року, яким у задоволенні вимог відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати  судові рішення і постановити нове - про задоволення скарги, оскільки суди, на його думку, безпідставно застосували положення ст.ст. 5, 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ"  (2262-12) , Указу Президента України № 463 від 21 червня 2001 (463/2001) року.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України,  перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України (2747-15) , колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів -  без змін з таких підстав.

Відповідно до п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 (393-92-п) року "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу внутрішніх справ та членів їхніх сімей", грошова допомога, передбачена цим пунктом нараховується відповідно до посадового окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням. Загальний її розмір не повинен перевищувати п'яти місячних посадових окладів.

Як видно із матеріалів справи, що ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ 17 лютого 1997 року за пунктом 65 "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. При звільненні він отримав одноразове грошове забезпечення в розмірі посадових окладів, як це було передбаченою постановою, як це було передбачено Постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 (393-92-п) року.

Судами правильно встановлено, що Указом Президента України "Про скасування деяких положень пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 (463/2001) і 26 липня 2001 року, були скасовані деякі положення Постанови, в тому числі і ті, які обмежували розмір грошової допомоги п'ятьма місячними окладами, не є підставою для задоволення скарги, так як із змісту не випливає, що його дія поширюється на правовідносини, що мали місце до його прийняття.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що посилання на ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) , не може бути взято до уваги, тому що його дія не поширюється на осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ.

За таких обставин судові рішення прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у цих  судових рішеннях, доводами касаційної скарги не спростовуються

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231  Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2залишити без задоволення, а рішення Луцького міського місцевого суду Волинської області від 17 червня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 29 жовтня 2003 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту проголошення.