Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.I. -  головуючий,

Амєліна С.Є.  -  суддя-доповідач,

Гуріна М.I.,

Кобилянського М.Г.,

Юрченка В.В.,

при секретарі Міненку М.I.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 14 липня 2004 року та ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва від 22 листопада 2004 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі міста Києва про перерахунок пенсії державного службовця,

в с т а н о в и л а :

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач ставить питання про скасування судових рішень, якими відмовлено в задоволенні позову про перерахунок за минулий час пенсії військовослужбовця у бік збільшення і про стягнення її не отриманої частини. Просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з березня 2002 року ОСОБА_1 призначена пенсія на підставі Закону України "Про державну службу" (3723-12) .

У березні 2004 року Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі міста Києва відмовило в задоволенні заяви позивача про перерахунок пенсії за період з 04 лютого 2003 року по 18 березня 2003 року з урахуванням премії, яку він отримував під час перебування на державній службі.

Вважаючи дії суб'єкта владних повноважень такими, що порушують право на належне пенсійне забезпечення, ОСОБА_1 в травні 2004 року звернувся в суд з позовом.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Питання пенсійного забезпечення і грошової допомоги державним службовцям регулює стаття 37 Закону України "Про державну службу" (3723-12) . Відповідно до цієї статті в редакції, чинній на час призначення пенсії (в редакції від 04 липня 2001 року), пенсії державним службовцям призначаються в розмірі 80 відсотків суми їх посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії.

Відповідно до частини 2 статті 33 зазначеного Закону, яка регулює питання оплати праці, заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

З урахуванням зазначених положень Закону України "Про державну службу" (3723-12) , премії відносяться до додаткових видів грошового забезпечення й не приймалися в розрахунок при нарахуванні пенсії позивача як  державного службовця.

При прийнятті рішення суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обгрунтовано прийшли до висновку про відсутність правових підстав для перерахунку пенсії позивача у бік збільшення.

Судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 227 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підстав для їх скасування і направлення справи на новий судовий розгляд не вбачається.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 14 липня 2004 року та ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва від 22 листопада 2004 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.