ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2006 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Костенка М.I.
Ланченко Л.В.
Карася О.В.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Долинської міжрайонної державної податкової
інспекції
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 18.04.2005 р.
у справі № 14/253
за позовом Долинської міжрайонної державної податкової
інспекції
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи
ОСОБА_1.
про стягнення активів в рахунок погашення податкового
боргу, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від
26.01.2005 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на
користь Долинської МДПI 2040,00 грн. заборгованості перед бюджетом
за рахунок її майна. Стягнуто з відповідача на користь Державного
бюджету України 51 грн. державного мита. Стягнуто з відповідача на
користь ДП "Судовий інформаційний центр" 118 грн. судових витрат.
Рішення мотивовано тим, що у відповідача у зв'язку із
несплатою зобов'язання із штрафних санкцій, застосованих
податковим повідомленням-рішенням НОМЕР_1, виникла заборгованість
перед бюджетом в розмірі 1040,00 грн., яка підлягає стягненню.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 18.04.2005 р. вказане рішення скасовано. Позов задоволено
частково. Стягнуто з відповідача на користь Долинської МДПI 340
грн. заборгованості перед бюджетом за рахунок її майна, на користь
державного бюджету України 25,50 грн. державного мита, на користь
ДП "Судовий інформаційний центр" 59 грн. судових витрат. Стягнуто
з Долинської МДПI на користь державного бюджету України 25,50 грн.
державного мита, на користь ДП "Судовий інформаційний центр" 59
грн. судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної
інстанції виходив з того, що застосувавши вдруге до позивача
штрафні санкції за одне й те саме порушення, які позивачем були
сплачені у повному обсязі, відповідач порушив ст. 61 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Податкова інспекція подала касаційну скаргу, якою просить
скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення
місцевого господарського суду залишити в силі. Свою позицію
обгрунтовує тим, що фінансова санкція, застосована до відповідача
на підставі Закону України "Про державне регулювання виробництва і
обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв
та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, не є адміністративною
відповідальністю, а тому, її застосування поряд із притягненням
відповідача до адміністративної відповідальності не суперечить ст.
61 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду
справи, своїх представників в судове засідання не направили, про
причини неявки суд не повідомили. Враховуючи викладене та виходячи
із вимог ч. 2 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
справа розглядається без участі сторін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи
касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд
касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.
За наслідками проведеної податковою інспекцією перевірки щодо
контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового
та безготівкового обігу (акт НОМЕР_2) прийнято податкове
повідомлення-рішення НОМЕР_1, яким визначено позивачу податкове
зобов'язання у вигляді штрафних санкцій в загальному розмірі
2040,00 грн. Штрафні санкції застосовані за здійснення роздрібної
торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензій на підставі
абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання
виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
в розмірі
1700 грн. та за непроведення розрахункової операції через РРО на
підставі ч. 3 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
в розмірі 340 грн.
Оскільки правомірність застосування штрафних санкцій в сумі
340 грн. за останнє порушення була встановлена судом попередньої
інстанції та визнана самим відповідачем, позов в частині стягнення
вказаної суми задоволений обгрунтовано.
Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію суду
апеляційної інстанції стосовно неправомірності вимог податкової
інспекції про стягнення штрафних санкцій в розмірі 1700 грн., яка
обгрунтована тим, що відповідач вже був 08.09.2003 р. притягнутий
за наслідками вказаної перевірки до адміністративної
відповідальності у вигляді штрафу у сумі 136 грн., передбаченої
відповідними нормами КпАП України ( 80731-10 ) (80731-10)
, за здійснення
роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензії.
Таким чином, притягнення до юридичної відповідальності одного виду
за одне й те саме правопорушення суперечить приписам ст. 61
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Суд касаційної інстанції не може погодитися з доводами
податкової інспекції про те, що відповідальність, передбачена
Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу
спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та
тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, не є адміністративною
відповідальністю. Виходячи із змісту ч. 1 ст. 238 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
санкції, передбачені за порушення
встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської
діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.
Стосовно посилання податкової інспекції на те, що податкове
повідомлення-рішення відповідачем не оскаржувалось, є чинним, отже
суд зобов'язаний стягнути застосовані ним санкції, суд касаційної
інстанції зазначає, що наявність податкового повідомлення-рішення
про застосування до відповідача штрафних санкцій не є безспірною
підставою для стягнення таких коштів. Неоскарження відповідачем
такого рішення також не свідчить про його безспірну правомірність.
Тому, суд апеляційної інстанції, встановивши неправомірність
визначення позивачу штрафних санкцій податковим
повідомленням-рішенням, обгрунтовано відмовив у позові про їх
стягнення.
Враховуючи викладене, висновки суду апеляційної інстанції
узгоджуються з обставинами у справі та відповідають нормам
матеріального права.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції, -
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Долинської міжрайонної державної податкової
інспекції залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 18.04.2005 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з
дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження
за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді М.I. Костенко
Л.В. Ланченко
О.В. Карась
О.I. Степашко
Ухвалу складено у повному обсязі 30.10.2006 р.