Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Брайка А.I.,  Голубєвої Г.К.,  Рибченка А.О.,  Федорова М.О.

при секретарі: Міненко О.М.

за участі представників

позивача: Бровко О.О., Рубана О.О. та відповідача: Огар I.С., Стеценка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ВАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.06.2005 по справі № 3/31

за позовом  Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин"

до  Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції

про  визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.03.2005 року у справі № 3/31 (суддя Бунякіна Г.I.) задоволено повністю позовні вимоги ВАТ кременчуцький завод дорожніх машин", визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПI у Полтавській області 000652305/0/107 від 11.08.2004 року, стягнуто з Кременчуцької ОДПI у Полтавській області 203 грн. судових витрат. Рішення суду мотивовано тим, що акт перевірки (за наслідками якого було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення) не містить вказівок на невідповідність податкових накладних (отриманих позивачем від контрагентів) вимогам п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) щодо реквізитів, які має містити податкова накладна, інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг) законодавчо не встановлено, а тому посилання податкової-відповідача на матеріали зустрічних перевірок на  той факт, що не підтверджено сплату податкового зобов'язання по податку на додану вартість непрямими контрагентами позивача,  суд  оцінив як не суттєві.

Апеляційна інстанція скасувала рішення господарського суду першої інстанції про те, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту за листопад - грудень 2003 року податок на додану вартість в сумі 126943 грн.00 коп., сплачений ним при придбанні товарно-матеріальних цінностей від постачальників ПП Фірма "Гемма Плюс", ТОВ "Промтехінвест", ПП "Iнтербудторг"та відмовила в позові, оскільки фактично відсутня надмірна сплата податку на додану вартість до бюджету.

В касаційній скарзі Кременчуцький завод дорожніх машин просить постанову апеляційної інстанції скасувати як незаконну та залишити в силі рішення господарського суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, пояснення представників сторін, рішення судів першої та апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

Як встановлено судоми попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 28.04.1994 року позивач був взятий на податковий облік, Свідоцтво платника податку на додану вартість №2415883 серія НВ №302982, видане позивачу 28.07.1997 року Кременчуцькою ОДПI у Полтавській області (том 1, арк. справи 8,9,59).

11.08.2004 року Кременчуцькою ОДПI у Полтавській області було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000652305/0/107, яким, згідно з підпунктом "б" п.п.4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , на підставі акта документальної перевірки №120 від 11.08.2004 року, відповідно до п.1.3., п.1.8. ст.1, п.п.7.4.1., п.п.7.4.5., п.7.4., п.п.7.7.5., п.7.7., ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією за листопад місяць 2003 року, зареєстрованою у податковому органі 22.12.2003 року, за вх.№77368 у сумі 49616 грн. 00 коп. та за податковою декларацією за грудень місяць 2003 року, зареєстрованою у податковому органі 20.01.2004 року, за вх.№87702 у сумі 77327 грн. 00 коп. (т.1, арк. справи 7).

З матеріалів справи вбачається, що 11.08.2004 року працівниками Кременчуцької ОДПI у Полтавській області було проведено додаткову позапланову перевірку з питання правомірності відшкодування позивачем податку на додану вартість. За наслідками перевірки працівниками відповідача 5уло складено акт №120/23-513/05762565 від 11.08.2004 року "Про результати проведення додаткової позапланової документальної перевірки по питанню правильності повноти та обгрунтованості відшкодування податку на додану вартість Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод дорожніх машин" (код 05762565) з бюджету за листопад, грудень 2003 року за довідкою перевірки №29/23-513/05762565 від 19.03.2004 р."

Як зазначено в акті перевірки (том 1, арк. справи 14-18), при дослідженні правильності формування податкового кредиту ВАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" за перевіряємий період, шляхом проведення зустрічних документальних перевірок постачальників, встановлено, що по третьому ланцюгу, а саме:

ВАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" - ПП "Фірма "Гемма плюс" - МПП "СПСХ" - є ПП "Бастардо", яке (останнє) згідно листа ДПI у Голосіївському районі м. Києва від 21.06.2004 року за №5590/7/23-902 за юридичною адресою не знаходиться, телефони, які зазначені у обліковій справі, не відповідають дійсності, остання звітність до податкового органу надана підприємством за жовтень місяць 2003 року без показників фінансово-господарської діяльності, тому зустрічну перевірку провести неможливо. По факту не подання звітності та не знаходження підприємства за юридичною адресою матеріали справи передано до ГВПМ ДПI у Голосіївському районі м. Києва для розшуку підприємства;

ВАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" - ПП "Фірма "Гемма плюс" - ПП "Тесля" - є ТОВ "Промтехресурс", яке (останнє) згідно листа ДПI у Печерському районі м. Києва від 01.06.2004 року за № 7249/7/23-1010 за юридичною адресою не знаходиться, остання звітність до податкового органу надана підприємством за серпень місяць 2003 року без показників фінансово-господарської діяльності, тому зустрічну перевірку здійснити неможливо. По факту не подання звітності та не знаходження підприємства за юридичною адресою матеріали по справі ТОВ "Промтехресурс", передано до ГВПМ ДПI у Голосіївському районі м. Києва для розшуку товариства.

Також, шляхом проведення зустрічних документальних перевірок постачальників, встановлено, що по другому ланцюгу, а саме: ВАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" - ТО "Фірма "Промтехінвест" - є ТОВ "Донбасіндустрія", яке, згідно листа ДПI у Ворошиловському районі м. Донецька від 14.06.2004 року за №26270/7/23-522, за юридичною адресою не знаходиться, тому зустрічну перевірку здійснити неможливо. По факту не знаходження товариства за юридичною адресою була надана службова до відділу податкової міліції ДПI у Ворошиловському районі м. Донецька з метою розшуку керівника товариства.

Окрім цього, шляхом проведення зустрічних документальних перевірок постачальників, встановлено, що по третьому ланцюгу, а саме: ВАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" - ПП "Iнтербудторг" - є ПП "ТД"ТМД", яке, відповідно до листа ДПI у Голосіївському районі м. Києва від 09.08.2004 року, за юридичною адресою не знаходиться, тому зустрічну перевірку здійснити неможливо. По факту не знаходження підприємства за юридичною адресою матеріали справи ПП "ТД "ТДМ" передано до ГВПМ ДПI у Голосіївському районі м. Києва для розшуку підприємства.

В результаті перевірки перевіряючими працівниками відповідача зроблено висновок про те, що ВАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2003 року у сумі 49 616 грн., за грудень 2003 року у сумі 77 327 грн., тобто завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету на загальну суму 126 943 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції  та відмовляючи в позові апеляційна інстанція послалась на те, що відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) платник податку - особа (визначення терміну "особа" містить п.1.2 цієї ж статті), яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

При цьому, місцевим господарським судом не взято до уваги те, що, згідно з п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Водночас, місцевим господарським судом не враховано, що п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) крім визначених судом обов'язкових підстав включення до податкового кредиту з податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави як сплата платником податку у звітному податковому періоді відповідних сум податку.

У відповідності з п.п.7.7.5. п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Висновок про те, що відшкодуванню з бюджету підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст.1, ст.9 Бюджетного кодексу України (2542-14) ), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п.1.3. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) ).

Тобто, як видно з системного аналізу вищевказаних норм, Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому, зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою : сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

За змістом Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті по податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість у ціні товару.

З матеріалів справи вбачається, що суми податкового кредиту за листопад місяць 2003 року у розмірі 49 616 грн.., за грудень місяць 2003 року у розмірі 77 327 грн. були сформовані на підставі взаємовідносин з суб'єктами господарювання контрагенти яких податок на додану вартість не сплачували до бюджету, тобто фактично суд апеляційної інстанції погодивсь з доводами ОДПI, що грунтує свої висновки неможливістю проведення зустрічних перевірок за так званим "ланцюгом" не прямих контрагентів позивача - продавців зазначених товарно-матеріальних цінностей, а постачальників по "третьому ланцюгу" через не перебування останніх за юридичною адресою.

Проте, з таким висновком апеляційного суду не можна погодитися, оскільки відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , рішення повинно бути законним та обгрунтованим.

Виносячи судове рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що при включенні до податкового кредиту спірних сум податку на додану вартість, сплаченого при придбанні товарно-матеріальних цінностей від постачальників - ПП Фірма "Гемма Плюс", м. Кременчук, ТОВ "Промтехінвест", м. Донецьк та ПП "Iнтербудторг", м. Світловодськ, та при подачі податкової звітності до ДПС позивач - платник ПДВ діяв в межах вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) від З квітня 1997 року 1Я168/97-ВР (з послідуючими змінами і доповненнями), за яким "не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними" та відповідно п.п. 3.4 п. З та п.п. 4.2 п. 4 Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 166 (z0250-97) та зареєстрованого в МК України 09.07.97 р. за № 250/2054 (зі змінами і доповненнями) (далі - Порядок), а саме :

До складу податкового кредиту за листопад та грудень 2003 року позивач правомірне включив податок на додану вартість в сумі 49 616,00 грн. та 77 327,00 грн. відповідно сплачений при придбанні товарно-матеріальних цінностей від постачальників - ПП Фірмі "Гемма Плюс", м. Кременчук, ТОВ "Промтехінвест", м. Донецьк та ПП "Iнтербудторг" м. Світловодськ. Зазначене підтверджується податковими накладними, які використані при перевірці суцільним порядком (див. стор. 4 акту).

Дані податкові накладні засвідчені печатками контрагентів позивача та підписами із посадових осіб, у встановленому порядку не спростовані, в акті перевірки не вказано на невідповідність цих податкових накладних вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону Україні "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) щодо реквізитів, які повинна містити податкова накладна.

Iнших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавчо не встановлено.

Крім того, апеляційною інстанцією не врахована та обставина, що за чинним законодавство одна сторона за цивільно-правовою угодою не несе відповідальність за іншу, в разі коли остання не виконала свої податкові зобов'язання.

Отже постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду підлягає скасуванню.

Разом з тим, слід погодитися з обгрунтованістю висновків суду першої інстанції рішення якого підлягає залишенню в силі як законне та обгрунтоване.

Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ВАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" задовольнити.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.06.2005 по справі № 3/31 скасувати.

Рішення Гос подарського суду Полтавської області від 10.03.2005 по справі № 3/31 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України (2747-15) .