К-7257/06 Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень щодо завищення бюджетного відшкодування з ПДВ і нарахування штрафних санкцій - Текст документа

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

при секретарі: Бойченко Ю.П.,

за участю представників:

від позивача - Зеленцова О.П.,

від відповідача - Барабицької Я.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ЗАТ "Автотранспортне підприємство - 16301" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2005 року по справі № А-03/46-05 за позовом ЗАТ "Автотранспортне підприємство - 16301" до ДПI у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24 березня 2005 року позовні вимоги ЗАТ "АТП - 16301" до ДПI у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000042350/0 від 31.01.2005 року та №0000052350/0 від 31.01.2005 року - задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23 травня 2005 року, рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове - про відмову в задоволені позову.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, позивач 21.06.2005 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, який своєю ухвалою від 04 листопада 2005 року на підставі розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) направив її до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.09.2006 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі Закрите акціонерне товариство "АТП - 16301" просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23 травня 2005 року та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 24 березня 2005 року вважаючи, що останнє було скасовано помилково, в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, постанова апеляційної інстанції - скасуванню, а рішення Господарського суду Харківської області від 24 березня 2005 року - без змін з врахуванням наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, підставою для прийняття по відношенню до ЗАТ "АТП - 16301" податкових повідомлень-рішень від 31.01.2005 року № 0000042350/0, яким визначено завищення бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 20412,00 грн. за жовтень 2004 року і нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5937,10 грн. та №0000052350/0, яким визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 1485,90 грн.: основний платіж в розмірі 1143,00 грн., штрафні санкції 342,90 грн., стали результати позапланової документальної перевірки позивача з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.10.2004 року по 01.11.2004 року, викладені в акті від 28.01.2005 року № 33/235/03115330.

Так, позивачу було вказано на порушення п. 1.8 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , а саме, у відображені у складі податкового кредиту сум ПДВ по договору № Р-02-007 від 01.04.2004 року рахунки по якому не проведено, у зв'язку з чим зроблений висновок про те, що у підприємства за результатами перевірки не виникає права на бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість, заявленої до відшкодування з бюджету в Декларації по ПДВ за жовтень 2004 року в сумі 21555,00 грн.

В той же час, суд першої інстанції встановив, що Закритим акціонерним товариством "АТП-16301" було укладено договір № Р-02-007 від 01.04.2004 року з ТОВ "АIС-Транс" та додаткову угоду № 1 на придбання зрідженого газу, продавцем були надані податкові накладні № 654 від 29.10.2004 р. на загальну суму 44239,00 грн.; № 655 від 29.10.2004 року на загальну суму 44891,70 грн.; № 656 від 29.10.2004 року у кількості 48430 л. на суму 40198,00 грн. Всього на суму 129328,70 грн., в т.ч. ПДВ 21555,0 грн.

19 листопада 2004 року позивач надав до податкової інспекції податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2004 р. з визначенням зобов'язання по рядку "Операції, що оподаткувались за ставкою 20%, крім операції із ввезенням імпортних товарів, ПДВ за які сплачується митним органам при розмитненні" в сумі 5919,00 грн. та визначено податковий кредит у рядку "Придбані з ПДВ на митній території України товари (роботи, послуги), вартість яких включається до складу валових витрат виробництва (обігу), та основні фонди й нематеріальні активи, які підлягають амортизації для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню" у розмірі 26331,00 грн. та вказана сума від'ємного значення у розмірі 20412,00 грн. ( бюджетне відшкодування), яке виникло за рахунок придбання товарів з ПДВ на митній території України.

Відповідно до вимог пп. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 зазначеного Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до з п.1.8 ст.1 Закону, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. При цьому зазначений пункт Закону містить загальні норми, що стосуються самого поняття "Бюджетне відшкодування" (сума, що підлягає поверненню платнику з бюджету) та джерел його формування для послідуючого використання (повернення) - (надмірна сплата), та не містить посилань на те, що відшкодування здійснюється лише за умови фактичної сплати податку.

Згідно з пп.7.7.3. п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , у разі, коли за результатами звітного періоду різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) в момент виникнення у позивача податкового кредиту у його контрагента виникає відповідне податкове зобов'язання і обов'язок його сплатити (податковий кредит позивача дорівнює податковим зобов'язанням його контрагентів) та передбачає коригування зобов'язань та кредиту в межах позовної давності у випадку не проведення розрахунків між контрагентами.

Довідкою ДПI у Московському районі про результати зустрічної перевірки контрагента позивача з питань взаємовідносин між сторонами за жовтень 2004 р. підтверджено укладення вказаного договору, відвантаження продукції на підставі податкових накладних № 654, №655, № 656 та видаткових накладних № Т-00000106, № Т-00000107, № Т-00000108 а також те, що суми ПДВ були включені контрагентом позивача - ТОВ "АIС-Транс" до податкових зобов'язань відповідного звітного періоду.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що вимоги позивача є правомірними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини, не можна погодитись з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 31.01.2005 року № 0000042350/0, яким визначено завищення бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 20412,00 грн. за жовтень 2004 року і нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 5937,10 грн. та №0000052350/0, яким визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 1485,90 грн.: основний платіж в розмірі 1143,00 грн., штрафні санкції 342,90 грн.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна інстанція помилково скасувала рішення суду першої інстанції, ухвалене відповідно до закону.

За таких обставин та відповідно до вимог ст. 226 КАС України (2747-15) , постанова Харківського апеляційного господарського суду від 23 травня 2005 року підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Харківської області від 24 березня 2005 року - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст.210, 220, 221, ст. 226, 231 та ч.5 ст.254 КАС України (2747-15) , колегія -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу ЗАТ "Автотранспортне підприємство - 16301" задовольнити, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2005 року скасувати, залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 24.03.2005 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.