Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого: Бутенка В.I.,

суддів: Сороки М.О.,

Штульмана I.В.,

Горбатюка С.А.,

Панченка О.I.

при секретарі Ткаченко О.М.

з участю ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2 та представника Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції м. Києва Федоренка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 травня 2005 року і ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 липня 2005 року за скаргою ОСОБА_1на рішення та дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції м. Києва (далі - ВДВС),

встановила:

У грудні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на рішення та дії ВДВС. Свої вимоги мотивував тим, що 03.12.2004 року на підставі п.8 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) закінчено виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого напису відносно стягнення з нього на користь АКБ "Правекс Банк" боргу в сумі 24559 доларів США та 1700 грн. витрат, понесених банком за вчинення виконавчого напису. Вважав зазначену постанову незаконною та просив усунути порушення прав боржника шляхом винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві та постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження". Стягнення з нього виконавчого збору в розмірі 2455, 9 доларів США та 170 грн. просив визнати неправомірним.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13 травня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 20 липня 2005 року, в задоволенні скарги відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що 06.07.2004 року постановою ВДВС було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого напису відносно стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБ "Правекс Банк" боргу в сумі 24559 доларів США та 1700 грн. витрат, понесених банком за вчинення виконавчого напису. В зазначеній постанові державний виконавець встановив боржнику строк для добровільного виконання рішення до 13.07.2004 року. Оскільки в зазначений термін зобов'язання перед стягувачем виконано не було, 14.07.2004 р. державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 2 455, 9 доларів США та 170 грн. Під час проведення виконавчих дій заставлена квартира була описана та арештована, про що 28.09.2004 року державним виконавцем було складено акт опису та арешту майна.

29.09.2004 року вказане майно було оцінено експертом у 184020грн. Розмір винагороди експерта за проведену експертну оцінку квартири склав 494 грн., про стягнення якої державним виконавцем була винесена відповідна постанова.

24.11.2004 року боржник у добровільному порядку в повному обсязі виконав свої зобов'язання перед АКБ "Правекс Банк".

26.11.2004 року АКБ "Правекс Банк" на підставі п. 9 ст.37, п.1 ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) звернувся до ВДВС із заявою про повернення виконавчого листа стягувачеві без виконання.

03.12.2004 року на підставі п. 8 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого напису нотаріуса, вчиненого на користь АКБ "Правекс Банк" закінчено. Зняті арешт та заборона на відчуження квартири, належної боржнику. Постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій постановою ВДВС виділені в окреме провадження.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд виходив з того, що заява АКБ "Правекс Банк" про повернення виконавчого документа без виконання у зв'язку з повним погашенням боржником своїх зобов'язань надійшла до ВДВС 30.11.2004р., тобто на той час, коли державним виконавцем в повному обсязі були проведені виконавчі дії та зібрані всі документи, необхідні для проведення прилюдних торгів.

Таким чином кошти на рахунок АКБ "Правекс Банк" були внесені скаржником після наданого державним виконавцем строку на добровільне виконання рішення та після проведених державним виконавцем заходів по примусовому виконанню виконавчого напису.

Висновок суду про те, що 03.12.2004 року відповідно до п.8 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) державним виконавцем правомірно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, а також те, що відповідно до ст.ст. 38, 46 зазначеного Закону постанова про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій правомірно винесена в окреме провадження, відповідає фактичним обставинам справи. З таким висновком погодився суд апеляційної інстанції і доводи касацінйої скарги його не спростовують.

З огляду на те, що суди першої і апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень, ці судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України (2747-15) , колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 травня 2005 року і ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 липня 2005 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає крім випадків оскарження за винятковими обставинами, що передбачені статтями 236, 237, 238 КАС України (2747-15) .