ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2006 року К-13359
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Харченка В.В.,
суддів: Берднік I.С.,
Васильченко Н.В.,
Кравченко О.О.,
Матолича С.В.,
при секретарі - Деревенському I.I.
сторони:
від позивача - не з"явились, про час і місце судового
засідання повідомлені належним чином
від відповідача - не з"явились, про час і місце судового
засідання повідомлені належним чином
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бердянського
міськрайонного суду від 14 липня 2004 року та ухвалу Апеляційного
суду Запорізької області від 16 грудня 2004 року у справі за
скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора Бердянського району,-
встановила
У червні 2004 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1,
скаржник) звернувся до Бердянського міськрайонного суду із скаргою
на бездіяльність прокурора Бердянського району (далі по тексту -
Прокурор).
Ухвалою від 14 липня 2004 року Бердянський міськрайонний суд
відмовив ОСОБА_1 у прийнятті скарги, мотивуючи відмову тим, що у
відповідності до переліку справ, передбачених статтею 236
Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
подана
скарга не підпадає під категорію справ, які розглядаються судом.
Ухвалою від 16 грудня 2004 року апеляційний суд Запорізької
області залишив ухвалу Бердянського міськрайонного суду від 14
липня 2004 року без змін, вказавши при цьому, що форма участі та
порядок вступу прокурора в цивільний процес передбачені статтею
121 Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
, а тому
суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що скарга ОСОБА_1 не
може бути розглянута в порядку, передбаченому главою 31 - А
Цивільного процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями,
ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати
ухвалу Бердянського міськрайонного суду від 14 липня 2004 року та
ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 16 грудня 2004
року.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 стверджує, що суддя Троценко Т.А.
сформувала справу №2-7584 вилучивши з нього частину аркушів, а
апеляційний суд, розглянувши скаргу за сфабрикованою справою,
ухвалу судді Бердянського міськрайонного суду Троценко Т.А.
залишив без змін.
Окрім того, скаржник стверджує, що апеляційним судом
Запорізької області винесено дві ухвали, одна з яких свідчить про
прийняття скарги до провадження (суддя Приймак В.М. від 30.08.2004
р. по справі №2-29 апеляційного суду), а іншою залишено ухвалу
судді Троценко Т.А. про відмову у прийнятті скарги без змін.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, судова колегія
Вищого адміністративного суду України встановила наступне.
Статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, правової оцінки
обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу.
У справі встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою
на бездіяльність прокурора Бердянського району, посилаючись при
цьому на те, що 18 березня 2004 року він звернувся до Прокурора із
проханням представляти його інтереси в суді у зв"язку із тим, що
через похилий вік та хворобу не може самостійно здійснювати захист
своїх порушених прав та законних інтересів.
В обгрунтування заявленого позову ОСОБА_1 посилався на ст.ст.
55, 121 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ч. 2 ст. 29 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, ст. 13 та главу 31 - А ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, ст.. 12,33,35,36-1 Закону України "Про прокуратуру"
( 1789-12 ) (1789-12)
.
Суд першої інстанції, відмовляючи скаржнику у прийнятті
скарги на бездіяльність Прокурора, вказав, що статтею 24 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
(ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, чинний на час
виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
) передбачено, що судам підвідомчі справи, що виникають
з адміністративно - правових відносин, вказані у статті 236 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
, а у відповідності до переліку справ,
передбачених ст. 236 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
подана скарга не
підпадає під категорію справ, що розглядаються судом.
Апеляційний суд Запорізької області вказав в ухвалі від 16
грудня 2004 року про те, що ОСОБА_1 звернувся в суд із скаргою в
порядку, передбаченому главою 31 - А ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, а,
оскільки форма участі та порядок вступу прокурора у цивільний
процес передбачено статтею 121 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, то суд
першої інстанції обгрунтовано відмовив у прийнятті скарги на
підставі пункту 1 статті 136 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
Посилання суду першої інстанції на те, що у відповідності до
переліку справ, передбачених ст. 236 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
подана скарга не підпадає під категорію справ, що розглядаються
судом є безпідставним, оскільки відповідно до пункту 3 статті 236
ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
передбачалось, що суд розглядає справи по
скаргах на рішення, дії або бездіяльність органів державної влади,
органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а
частиною 2 названної статті передбачено, що суд розглядає й інші
справи, що виникають з адміністративно-правових відносин,
віднесені законом до компетенції судів.
Отже, зазначений у статті 236 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
перелік
справ, які розглядаються судом не є вичерпним, а тому посилання
суду на відсутність у названому переліку справ за скаргами на
бездіяльність прокурора є безпідставним.
Посилання апеляційного суду на те, що форма участі та порядок
вступу Прокурора у справу передбачені статтею 121 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, як на підставу стверджувати, що ОСОБА_1 безпідставно
звернувся із скаргою на бездіяльність Прокурора в порядку,
передбаченому главою 31 - А ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, не
грунтується на вимогах Закону.
Так, статтею 121 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
передбачено, що у
випадках, передбачених законом, прокурор, органи державної влади
та місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть
звертатися до суду із заявами на захист прав і свобод інших осіб.
Прокурор, органи державної влади та органи місцевого
самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або
вступати в справу за своєю ініціативою для надання висновків з
метою здійснення покладених на них обов'язків. Участь прокурора,
зазначених органів у процесі для надання висновків у справі є
обов'язковою у випадках, передбачених законом, або коли суд визнає
це за необхідне.
Тобто, статтею 121 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
регламентовано
порядок залучення прокурора до участі у справі, а не визначено
порядок звернення громадян із скаргами на бездіяльність Прокурора.
ОСОБА_1 стверджує, що він звернувся до Прокурора з проханням
представляти його інтереси в суді аргументуючи своє прохання
похилим віком та поганим станом здоров"я.
Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина
або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені
держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді
інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених
законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є
його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий
вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені
чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а
інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень
економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок
протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що
вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Статтею 248-1 Глави 31 - А ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
передбачено, що громадянин має право звернутися до суду
(військовослужбовець - до військового суду) із скаргою, якщо
вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю органу державної
влади, органу місцевого самоврядування, посадової і службової
особи порушено його права, свободи чи законні інтереси.
Перелік скарг на рішення і дії, які не підвідомчі судам були
передбачені статтею 248 - 3 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
Рішенням Контситуційного Суду України від 23 травня 2001 року
у справі N 1-17/2001 вказано, що положення абзацу четвертого
статті 248-3 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
про те, що судам не
підвідомчі скарги "на акти і дії службових осіб органів дізнання,
попереднього слідства, прокуратури... якщо законодавством
встановлено інший порядок оскарження", сформульовано так, що
позбавляє громадянина права звернутися до суду за захистом своїх
прав і свобод, якщо встановлено лише позасудовий порядок
оскарження. Тому це положення є таким, що не відповідає
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
(є неконституційним), зокрема,
її статтям 55, 124.
Статтею 55 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
встановлено, що
права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному
гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи
бездіяльності органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, посадових і службових осіб.
Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного
суду України приходить до висновку про те, що судом першої
інстанції безпідставно відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті скарги на
бездіяльність прокурора Бердянського району.
Апеляційним судом вказаних порушень не усунуто.
Статтею 227 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
передбачено, що підставою для скасування судових
рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення
справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи
процесуального права, які призвели або могли призвести до
неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом
касаційної інстанції.
Враховуючи, що порушення судами першої та апеляційної
інстанції норм процесуального права призвели до постановлення
незаконної ухвали, ухвалені у справі судові рішення підлягають
скасуванню.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Бердянського міськрайонного суду від 14 липня 2004
року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 16 грудня
2004 року скасувати.
Справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора
Бердянського району направити до Бердянського міськрайонного суду
на новий розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий
судді: