4-1035/06 Про визнання неправомірними дій щодо поновлення виконавчого провадження - Текст документа

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 липня 2004 року і ухвалу апеляційного суду м. Києва від 4 жовтня 2004 року

за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання неправомірними дій, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановила:

У березні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що він неодноразово звертався із скаргами до відповідача щодо неправомірності дій прокуратури Ленінського району м. Донецька та прокуратури Донецької області при розгляді його скарг на дії ВДВС Ленінського районного управління юстиції м. Донецька по виконанню рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 2 липня 2002року. Оскільки всі скарги позивача Генеральна прокуратура направила до прокуратури Донецької області, ОСОБА_1 просив суд визнати дії відповідача неправомірними та відшкодувати матеріальну і моральну шкоду.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 липня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 4 жовтня 2004 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 2 липня 2002 року з ВАТ "Донецький металургійний завод" на користь ОСОБА_1стягнуто винагороду в сумі 418 214 грн. 32 коп. та допущено негайне виконання рішення в частині стягнення авторської винагороди в сумі 160 938 грн. 90 коп.

09.09.2002 р. та 3.12.2002 р. Голосіївським районним судом м. Києва до ВДВС Ленінського районного управління юстиції м. Донецька на виконання зазначеного судового рішення були направлені виконавчі листи, по яких було відкрито виконавче провадження.

Постановою ВДВС від 12 вересня 2002 року зупинено виконавче провадження по виконанню судового рішення до закінчення розгляду господарським судом м. Донецька справи про банкрутство ВАТ "Донецький металургійний завод".

Постановою ВДВС від 5 грудня 2002 року зупинено провадження у справі по примусовому виконанню зазначеного судового рішення про стягнення з ВАТ "Донецький металургійний завод" на користь ОСОБА_1 257 275 грн.

20.12.2002 року за заявою позивача державним виконавцем поновлено виконавче провадження і накладено арешт на грошові кошти боржника.

Платіжним дорученням НОМЕР_1 з ВАТ "Донецький металургійний завод" на користь ОСОБА_1 перераховано 26 090 грн. 07коп.

Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 16 травня 2003 року скарга ВАТ "Донецький металургійний завод" задоволена, дії державного виконавця щодо поновлення виконавчого провадження визнані неправомірними, а виконавче провадження зупинено.

Постановою прокурора Ленінського району м. Донецька від 04.03.2003 р. в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_1відмовлено за відсутністю в діях посадових осіб ВДВС складу злочину.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся із заявами до Генеральної прокуратури України, які 21.04.2003 р., 25.05.2003 р., 22.08.2003 р., 27.08.2003 р. були направлені до прокуратури Донецької області для проведення перевірки.

29.12.2003 р. Генеральною прокуратурою України ОСОБА_1 надано відповідь, в якій зазначалось, що прокуратурою Донецької області неодноразово проводилась перевірка за його зверненнями, про що його було повідомлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що главою 31-г Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) (що діяв на момент постановлення судового рішення), передбачено право звернення до суду із скаргою, якщо рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено права і свободи учасників виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не погоджується з постановами державного виконавця про зупинення виконавчого провадження та постановою прокуратури Ленінського району м. Донецька про відмову у порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб ВДВС.

Висновок суду про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту порушення відповідачем його особистих прав чи законних інтересів, відповідає фактичним обставинам справи.

Є обгрунтованим також висновок суду про те, що позивач не позбавлений можливості оскаржити незаконні рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи до суду, відповідно до діючого законодавства.

З таким висновком обгрунтовано погодився суд апеляційної інстанції.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України (2747-15) підстави для їх обов'язкового скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України (2747-15) колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 липня 2004 року і ухвалу апеляційного суду м. Києва від 4 жовтня 2004 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає крім випадків оскарження за винятковими обставинами, що передбачені статтями 236, 237, 238 КАС України (2747-15) .