ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
23 жовтня 2006 року м. Київ
Суддя Вищого адміністративного суду України Бутенко В.I.,
перевіривши касаційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на
рішення Галицького районного суду м. Львова від 26 січня 2005 року
та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2005
року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6,
до Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської
міської ради, Управління природних ресурсів та регулювання
земельних відносин Львівської міської ради, Управління земельних
ресурсів Львівської міської ради, Управління архітектури і
містобудування Львівської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійсними наказу
Департаменту землеустрою та планування забудови міста НОМЕР_1,
договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.09.1999 р.,
державних актів про право власності на земельну ділянку та право
постійного користування земельною ділянкою, договору
купівлі-продажу земельної ділянки від 02.07.1998 р., рішення
виконавчого комітету Львівської міської ради НОМЕР_2, ухвали
Львівської міської ради НОМЕР_3, рішення виконавчого комітету
Львівської міської ради НОМЕР_4, дозволу на виконання будівельних
робіт з будівництва індивідуального двохквартирного житлового
будинку ,-
в с т а н о в и в :
У травні 2002 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до суду з
позовом до Львівської міської ради, виконкому Львівської міської
ради. Управління архітектури і містобудування Львівської міської
ради, Управління земельних ресурсів Львівської міської ради,
Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин
Львівської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_7,
ОСОБА_10, ОСОБА_9 про визнання недійсними: наказу Департаменту
землеустрою та планування забудови міста НОМЕР_1, договору
купівлі-продажу земельної ділянки від 09.09.99р., державного акта
на право власності на земельну ділянку від 17.04.97р. на площу
1000 кв. м., державного акта від 17.04.97р., державного акта на
право приватної власності від 01.10.97р., договору купівлі-продажу
від 02.07.1998р. на земельну ділянку площею 0,0541 га, державного
акту на право приватної власності від 12.11.98р., державного акта
на право приватної власності від 28.05.2001р., договору
купівлі-продажу від 20.02.01р., державного акта на право приватної
власності від 28.05.01р., рішення міськвиконкому НОМЕР_2,
державного акта на право постійного користування земельною
ділянкою від 28.12.01 р., ухвалу міської ради НОМЕР_3, рішення
міськвиконкому НОМЕР_4, дозволу НОМЕР_5. на виконання будівельних
робіт з будівництва індивідуального 2-х квартирного житлового
будинку на спірній земельній ділянці.
В обгрунтування позовних вимог посилались на те, що позивач
ОСОБА_4 є співвласником 3-х кімнатної квартири по АДРЕСА_1 в
порядку приватизації, а ОСОБА_5 - співвласником цієї ж квартирі в
порядку спадкування: Відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 проживали в
комунальній квартирі АДРЕСА_2, яка належить їм на праві приватної
власності. На підставі наказу НОМЕР_1 Департаменту землеустрою та
забудови міста відповідачам ОСОБА_7 та ОСОБА_10 була передана у
спільну сумісну власність земельна ділянка біля будинку площею
1000 кв.м., а земельна ділянка пл..251 кв. м. та заїзд пл. 40
кв.м. залишено в спільному користуванні мешканців будинку. На
підставі вказаного наказу відповідачі одержали державні акти на
право приватної власності. В подальшому ОСОБА_7 та ОСОБА_8 продали
земельну ділянку пл.. 1000 кв.м. ОСОБА_1, на що останній одержав
акти на право власності на земельні ділянки пл..0,0459 га від
01.10.97р. та пл..0,0541 га від 12.11.98р.3годом ОСОБА_1 на
підставі договорів купівлі-продажу від 09.09.99р. та 20.02.01р.
продав відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках земельні
ділянки пл..0,0459 га та пл..0,0371 га, про що вони одержали
державні акти на право приватної власності на землю, а відповідно
до рішення міськвиконкому НОМЕР_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 одержали
державний акт на право постійного користування земельною ділянкою
пл..0,0251 га. Iнспекцією держархбудконтролю від 10.04.03р.
видано дозвіл НОМЕР_5 на виконання будівельних робіт з будівництва
індивідуального 2-х квартирного житлового будинку на спірній
земельній ділянці.
Позивач вважав, що всі вищезазначені документи є недійсними,
оскільки його відмова від своєї частки земельної ділянки при
приватизації у 1996р. була зроблена під впливом ОСОБА_1, який
обіцяв певні матеріальні послуги. Мати ОСОБА_11, яка також була
співвласником квартири, від своєї частки земельної ділянки не
відмовлялась, згоди на приватизацію земельної ділянки не давала,
тому при приватизації земельної ділянки біля будинку лише на
відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8, права ОСОБА_11 були порушені і,
відповідно, порушені права її спадкоємців - позивачів по справі.
Оскільки об'єднання співвласників житлового будинку не було
створено, міська рада неправомірно приватизувала, земельну ділянку
тільки на власників двох квартир, позбавивши будинок прибудинкової
території.
Просили поновити строк позовної давності та задовольнити їх
вимоги.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням Галицького районного суду м. Львова від 26
січня 2005 року поновлено строк звернення до суду за захистом
порушеного права, позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено повністю.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 16 травня
2005 року це рішення залишено без змін.
Листом Верховного Суду України від 19 вересня 2005 року дану
касаційну скаргу разом із матеріалами справи передано до Вищого
адміністративного суду України для вирішення питання про її
прийняття.
У прийнятті касаційної скарги та відкритті по ній касаційного
провадження слід відмовити з наступних підстав.
Згідно ч.2 ст.2 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
до адміністративних
судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність
суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких
рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України
встановлено інший порядок судового провадження.
Статтею 4 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
передбачено, що юрисдикція
адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори,
крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового
вирішення.
Відповідно до ч. 2,3 ст. 21 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, вимоги
про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями
чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням
прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин,
розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному
провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Iнакше
вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку
цивільного або господарського судочинства. Не допускається
об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить
розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено
законом.
У відповідності із п.1 ч.1 ст. 109 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі,
якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного
судочинства.
Як вбачається з касаційної скарги та матеріалів справи, спір
між сторонами виник щодо визнання права власності на конкретну
земельну ділянку, крім визнання недійсними рішення міськвиконкому
НОМЕР_2, ухвали Львівської міської ради НОМЕР_3 та рішення
виконавчого комітету Львівської міської ради НОМЕР_4, позивачі
також ставлять питання про визнання недійсними договорів
купівлі-продажу земельних ділянок, які були укладені між фізичними
особами, та державних актів про право власності на земельну
ділянку.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки
відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною.
Статтею 1 ЦПК України (в редакції 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року),
який діяв на час розгляду справи, передбачено, що законодавство
про цивільне судочинство встановлює порядок розгляду справ по
спорах, що виникають з цивільних, сімейних, трудових та колгоспних
правовідносин, справ, що виникають з адміністративно-правових
відносин, і справ окремого провадження. Справи, що виникають з
адміністративно-правових відносин, і справи окремого провадження
розглядаються за загальними правилами судочинства, крім окремих
винятків, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
При цьому пріоритет надається позовному провадженню, що
підтверджується змістом ч.7 ст. 248-6 ЦПК України (в редакції 1963
( 1501-06 ) (1501-06)
року), згідно якої суд, встановивши при розгляді
скарги наявність спору про право, який розглядається у порядку
позовного провадження, залишає скаргу без розгляду і роз'яснює
заявнику його право на пред'явлення позову на загальних підставах.
Таким чином, вимоги позивачів щодо захисту їх права власності
на земельну ділянку повинні вирішуватись в порядку цивільного
судочинства і не відноситься до компетенції адміністративного
суду.
За таких обставин, згідно ст. 17, ч.4 ст. 214 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, касаційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не
можуть бути предметом розгляду у Вищому адміністративному суді
України і разом із матеріалами справи підлягають поверненню до
Верховного Суду України.
Керуючись ст.ст. 17, 214 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, -
у х в а л и в :
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними
скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Галицького
районного суду м. Львова від 26 січня 2005 року та ухвалу
апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2005 року по
справі за позовом ОСОБА_4. ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, до
Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської
ради, Управління природних ресурсів та регулювання земельних
відносин Львівської міської ради, Управління земельних ресурсів
Львівської міської ради, Управління архітектури і містобудування
Львівської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7,
ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійсними наказу Департаменту
землеустрою та планування забудови міста НОМЕР_1, договору
купівлі-продажу земельної ділянки від 09.09.1999 р., державних
актів про право власності на земельну ділянку та право постійного
користування земельною ділянкою, договору купівлі-продажу
земельної ділянки від 02.07.1998 р., рішення виконавчого комітету
Львівської міської ради НОМЕР_2, ухвали Львівської міської ради
НОМЕР_3, рішення виконавчого комітету Львівської міської ради
НОМЕР_4, дозволу на виконання будівельних робіт з будівництва
індивідуального двохквартирного житлового будинку та повернути
зазначену справу до Верховного Суду України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Вищого адміністративного суду
України підпис Бутенко В.I.
З оригіналом згідно суддя Бутенко В.I.