ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"12" жовтня 2006 року м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого : Маринчак Н.Є.,
суддів: Карася О.В., Степашка О.I., Усенко Є.А., Шипуліної
Т.М.,
при секретарі: Павлушко Р.С.
за участю представника:
відповідача: Лопатанова С.В.
розглянувши касаційну скаргу ДПА в Одеській області
на рішення господарського суду Одеської області від 24
листопада 2004 року та постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 29 березня 2005 року
у справі № 3/137-04-4871
за позовом ДПА в Одеській області
до ТОВ "Iзмаїльське медичне училище", ТОВ "Дан"
про визнання договору недійсним
ВСТАНОВИВ:
В червні 2004 року позивач звернувся до суду з позовом та
уточненням до позову від 14 липня 2004 року, в яких просив суд
визнати недійсним договір купівлі-продажу від 23 грудня 2002 року
№ 114, укладений між ТОВ "Iзмаїльське медичне училище" та ТОВ
"Дан", як такий, що вчинений з метою, яка завідомо суперечить
інтересам держави і суспільства на підставі ст.ст.207,208
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
та стягнути з ТОВ
"Iзмаїльське медичне училище" на користь держави майно, одержане
за договором купівлі-продажу від 23 грудня 2002 року № 114 на
загальну суму 6200 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 24
листопада 2004 року, залишеного в силі постановою Одеського
апеляційного господарського суду від 29 березня 2005 року, в
задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення
та ухвалити нове про задоволення позову посилаючись на те, що суди
неповно дослідили обставини справи, дали неправильну оцінку
зібраним доказам, ухвалили рішення, які не відповідають вимогам
матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника
відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій
23 грудня 2002 року ТОВ "Дан" та ТОВ "Iзмаїльське медичне училище"
уклали договір купівлі-продажу.
Відповідно до цього договору ТОВ "Дан" поставило ТОВ
"Iзмаїльське медичне училище" збірники контрольних робіт по
спеціальності на загальну суму 6200 грн., що підтверджується
накладною від 15 січня 2003 року № 16 (а.с.9), у тому числі ПДВ
1033,35 грн., а відповідачем перераховано ТОВ "Дан" 6200 грн. за
платіжним дорученням від 14 січня 2003 року.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 лютого
2003 року визнані недійсними установчі документи ТОВ "Дан" з
моменту передачі прав власності на підприємство з 11 жовтня 2002
року та свідоцтво платника податку на додану вартість, видане ТОВ
"Дан" з дати видачі 07 листопада 2002 року.
На підставі ст.207 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
ДПА в Одеській
області звернулось до суду з позовом про визнання вищевказаного
договору купівлі-продажу недійсним.
Рішення судів мотивовані тим, що спірна угода укладена 23
грудня 2002 року, дія договору між сторонами закінчилась в момент
остаточного виконання сторонами умов договору, тобто 15 січня
2003 року.
Враховуючи, що ст.207 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, визначає
господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або
вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і
суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з
порушенням хоча б одним з них господарської компетенції
(соціальної правосуб'єктності) може бути на вимогу однієї із
сторін або відповідного орану державної влади визнано судом
недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ст.208 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, якщо господарське
зобов'язання визнано недійсним як таке, що виникло з метою,
завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то за
наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання
обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все
одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання
однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все
одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на
відшкодування одержаного. У разі наміру лише у однієї із сторін,
усе одержане нею повинно бути повернуто другій стороні, а одержане
останньою або належне їй відшкодування виконаного стягується за
рішенням суду в доход держави.
Згідно до п.4 Прикінцевих положень ГК України ( 436-15 ) (436-15)
,
Господарський кодекс України ( 436-15 ) (436-15)
застосовується до
господарських відносин, які виникли після набрання чинності його
положеннями відповідно до цього розділу, тобто після 01 січня 2004
року. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності
відповідними положеннями ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, зазначені
положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які
продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими
положеннями.
За таких обставин суди дійшли вірного висновку про те, що
позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Доводи касаційної скарги зазначений висновок судів не
спростовують.
Суди з дотриманням вимог матеріального і процесуального права
постановили обгрунтовані рішення, а тому підстав для його
перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд,-
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ДПА в Одеській області залишити без
задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 24 листопада
2004 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 29 березня 2005 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до
Верховного Суду України протягом місяця з дня відкриття таких
обставин.
Головуючий : ______________________ Маринчак Н.Є.,
Судді: _____________________ Карась О.В.,
_____________________ Степашко О.I.,
_____________________ Усенко Є.А.,
__________________Шипуліна Т.М.