ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2006 року у м. Києві колегія суддів Вищого
адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Цуркана М.I.,
суддів: Амєліна С.Є, Гуріна М.I., Кобилянського М.Г., Юрченка
В.В.,
при секретарі : Проценко О.О.,
розглянувши в касаційному судовому засіданні в порядку
касаційного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1до Міністерства фінансів України, Державного казначейства
України, Міністерства юстиції України, Миколаївського обласного
управління юстиції про стягнення заборгованості по заробітній
платі за касаційною скаргою Миколаївського обласного управління
юстиції на рішення місцевого Вознесенського міського суду
Миколаївської області від 14 травня 2003 року та ухвалу
апеляційного суду Миколаївської області від 7 жовтня 2003 року,
в с т а н о в и л а:
Миколаївське обласне управління юстиції звернулося з
касаційною скаргою на рішення місцевого Вознесенського міського
суду Миколаївської області від 14 травня 2003 року та ухвалу
апеляційного суду Миколаївської області від 7 жовтня 2003 року у
справі за позовом ОСОБА_1до Міністерства фінансів України,
Державного казначейства України, Міністерства юстиції України,
Миколаївського обласного управління юстиції про стягнення
заборгованості по заробітній платі.
Зазначає, що в листопаді 2002 року ОСОБА_1 звернулася до суду
з позовом до Міністерства фінансів України, Державного
казначейства України, Міністерства юстиції України, Миколаївського
обласного управління юстиції про стягнення 354 грн. 42 коп. премії
за 1999 рік та листопад - грудень 2000 рік, яка є складовою
частиною її заробітної плати як секретаря місцевого суду м.
Южноукраїнська Миколаївської області.
Рішенням місцевого Вознесенського міського суду Миколаївської
області від 14 травня 2003 року позов було задоволено.
Постановлено стягнути з Миколаївського обласного управління
юстиції на користь позивачки 354 грн. 42 коп. заборгованості по
заробітній платі.
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 7 жовтня
2003 року апеляційну скаргу Миколаївського обласного управління
юстиції було відхилено, а рішення місцевого Вознесенського
міського суду Миколаївської області від 14 травня 2003 року
залишено без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної
інстанції прийшли до висновку про невиконання Миколаївським
обласним управлінням юстиції вимог чинного трудового законодавства
про оплату праці в частині виплати премії позивачці за зазначений
період.
Вказуючи на допущені, на його думку, судами першої та
апеляційної інстанції порушення норм чинного процесуального та
матеріального законодавства, що призвело до постановлення
неправильного судового рішення, Миколаївське обласне управління
юстиції просить скасувати постановлені рішення судів першої та
апеляційної інстанції а справу направити на новий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної
скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги позивачки, суди першої та
апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачці протягом 1999
року та листопад-грудень 2000 року, за час її роботи на посаді
секретаря місцевого суду м. Южноукраїнська, не було виплачено 354
грн. 42 коп. премії, яка повинна бути нарахована, зокрема, у
відповідності з наказами голови суду про преміювання.
Доводи відповідача про відсутність достатнього фінансування,
на думку судів, не можуть бути враховані, оскільки суперечать
рішенню Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року про
неконституційність положень законів, що обмежують видатки на
утримання судів.
Проте з такими висновками судів першої та апеляційної
інстанцій погодитись не можна.
Всупереч вимогам ст..62 ЦПК України 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року,
чинного на час розгляду справи щодо всебічного, повного і
об'єктивного розгляду в судовому засіданні всіх обставин справи в
їх сукупності, суди не звернули уваги та не надали жодної оцінки
тим обставинам, що позивачка протягом 1999 року, за винятком січня
місяця, працювала діловодом державної виконавчої служби
Южноукраїнського управління юстиції. Секретарем суду, за
матеріалами справи, позивачка працювала протягом листопада-грудня
2000 року.
Таким чином, суди постановили рішення, не з"ясувавши всіх
обставин справи в їх сукупності.
Посилання у зв"язку з цим на рішення Конституційного Суду
України безпідставне.
Відповідно до положень ч.2 ст.227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели
або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть
бути усунені судом касаційної інстанції, є підставою для
скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий
розгляд.
Керуючись ст.ст.210,220, 221, 223, 227, 230,231 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Миколаївського обласного управління юстиції
задовольнити, рішення місцевого Вознесенського міського суду
Миколаївської області від 14 травня 2003 року та ухвалу
апеляційного суду Миколаївської області від 7 жовтня 2003 року
скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя: Цуркан М.I.
Судді: Амєлін С.Є.
Гурін М.I.
Кобилянський М.Г.
Юрченко В.В.
З оригіналом звірено:
Суддя: Юрченко В.В.