ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючої:
Бутенка В.I.
Суддів:
ГончарЛ.Я.
Лиски Т.О.
Сороки М.О.
Мироненка О.В.
при секретарі : Якименко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду
адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Апеляційного суду Полтавської області від 2 червня 2005 року по
справі за скаргою ОСОБА_1 на незаконні дії Полтавського обласного
військового комісаріату щодо відмови в призначенні пенсії, -
в с т а н о в и л а :
У січні 2002 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на
незаконні дії Полтавського обласного військового комісаріату щодо
відмови в призначенні пенсії.
Заявник зазначав, що Міністерством Оборони України від 4
грудня 200 року його звільнено з військової служби в запас у
зв'язку з обвинувальним вироком суду.
Відповідач в призначенні йому пенсії як військовослужбовцю
відмовив. Такі дії заявник вважає незаконними, оскільки він був
засуджений за злочини непов'язані із займаною ним посадою.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 24 лютого
2005 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 2 червня
2005 року апеляційна скарга Полтавського обласного військового
комісаріату задоволена, а рішення Київського районного суду м.
Полтави від 24 лютого 2005 року скасовано.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1, з посиланням на
порушення судами норм матеріального права, просив скасувати
оскаржуване судове рішення та постановити нове, про залишення в
силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних
підстав.
Оскаржуване судове рішення грунтується на правильному
застосуванні норм матеріального права, що регулюють дійсні права і
обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у
вимогах ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив з того, що
останній був засуджений за ст.,ст. 19,84 ч.1 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, якою передбачена кримінальна відповідальність за
привласнення чи розтрату державного або колективного майна, яке
було ввірене винному, чи перебувало у його віданні.
Апеляційний суд дійшов вірного висновку про правомірність
відмови Полтавського обласного військового комісаріату у
призначенні ОСОБА_1 пенсії військовослужбовця з врахуванням того,
що він приймав участь у скоєнні злочину з використанням особою
свого посадового становища.
Висновок суду грунтується на приписах ч.2 ст. 45 Закону
України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб
начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ"
( 2261-12 ) (2261-12)
щодо позбавлення права на пенсію за цим Законом
осіб, звільнених із служби у зв'язку з засудженням за умисний
злочин, вчинений з використанням свого службового становища.
Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування
норм матеріального права висновків суду не спростовують, оскільки
грунтуються на невірному трактуванні позивачем наведених
правових норм.
Керуючись наведеним, ст.ст. 223, 224, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення
Апеляційного суду Полтавської області від 2 червня 2005 року - без
змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню
не підлягає.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно.
Суддя
Вищого адміністративного
суду України Л.Я.Гончар