Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

головуючого - судді -  Бутенка В.I.,

суддів :  Лиски Т.О.,

Сороки М.О.,

Панченка О.I.,

Штульмана I.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення та дії голови Жовтневого районного суду м. Маріуполя, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2002 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною скаргою, в якій просив на підставі ст.55 Конституції України (254к/96-ВР) та глави 31-А ЦПК України (1618-15) визнати незаконними дії та постанову від 23 січня 2002 року голови Жовтневого районного суду м. Маріуполя Колесник Г.А. щодо проведення обшуку за місцем його проживання.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 22 лютого 2002 року ОСОБА_1 відмовлено у прийнятті скарги з тих підстав, що скарга не підлягає розгляду в апеляційному суді.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове рішення про задоволення вимог скарги.

При цьому в скарзі вказується на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи ОСОБА_1 у прийнятті скарги, апеляційний суд прийшов до помилкового висновку щодо порушення правил підсудності, встановлених ст. 248-4 ЦПК України (в редакції 1963 (1501-06) року), при поданні цієї скарги.

Як видно з матеріалів справи, предметом цього спору є оскарження рішення та дій голови Жовтневого районного суду м. Маріуполя Колесник Г.А.

Процесуальним законодавством передбачені певні особливості розгляду деяких категорій справ.

Так, ст. 248-4 ЦПК України(в редакції 1963 (1501-06) року) передбачено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадової і службової особи подається за місцезнаходженням суб'єкта оскарження.

Між тим, з цього правила Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) встановлені деякі виключення.

Згідно із ст. 237 ЦПК України (1618-15) справи, перелічені в статті 236 цього Кодексу, розглядаються судом за правилами цього Кодексу, з винятками і доповненнями, зазначеними в главах 30 - 32 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 124 ЦПК України (в редакції 1963 (1501-06) року), цивільні справи, в яких однією із сторін є районний (міський) суд, військовий суд гарнізону, розглядає відповідно Верховний Суд Республіки Крим, обласний суд, Київський і Севастопольський міські суди, військовий суд регіону, Військово-Морських Сил.

Таким чином, скаржником при поданні скарги правил підсудності порушено не було і з цих підстав суд не мав законного права відмовляти у прийнятті скарги.

В той же час з матеріалів справи вбачається, що скаржником ставиться питання щодо законності, а фактично відповідності вимогам ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, дій та постанови від 23 січня 2002 року голови Жовтневого районного суду м. Маріуполя Колесник Г.А. щодо проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 та притягнення судді до відповідальності в зв'язку з порушенням нею Присяги й Закону України "Про статус суддів" (2862-12) .

Слід зазначити, що відповідно до ст.ст. 126, 129 Конституції України (254к/96-ВР) , судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону і що вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. До суду можуть бути оскаржені лише ті рішення, дії чи бездіяльність посадових і службових осіб органів судової влади, які належать до сфери управлінської діяльності.

Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в апеляційному і касаційному порядку та прийняття по них судових рішень, належать до сфери правосуддя, і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Пред'явлення позову до іншого суду першої інстанції з питань оскарження актів і дій суддів або судів, які стосуються правосуддя, неможливий.

На час розгляду питання про прийняття зазначеної скарги діяв Цивільний процесуальний кодекс України (1618-15) від 1963 року.  Статтею 136 цього Кодексу було передбачено таку процесуальну дію, як відмова у прийнятті позовної заяви(скарги) у випадку, якщо заява не підлягала розглядові в судах.  До таких випадків належить оскарження процесуальних дій чи рішень судових органів в процесі здійснення правосуддя.

Таким чином, апеляційним судом було правильно відмовлено у прийнятті скарги, проте при цьому суд порушив норми процесуального права, застосувавши норму, яка в даному випадку не підлягала застосуванню.

Відповідно до ст.ст. 2, 4 КАС України (2747-15) , до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Компетенція адміністративних судів згідно ст. 17 КАС України (2747-15) не поширюється на публічно-правові справи,  що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 фактично оскаржуються дії та постанова голови Жовтневого районного суду м. Маріуполя Колесник Г.А. від 23 січня 2002 року, винесена в порядку кримінального судочинства, то даний спір не може бути предметом розгляду адміністративного суду і повинен вирішуватись за правилами, встановленими Кримінальним процесуальним кодексом України.

Згідно із правилами ст. 109 КАС України (2747-15) , суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути скасована, а у відкритті провадження у справі ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 220,  221, 222, 223, 228, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 22 лютого 2002 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за його скаргою на рішення та дії голови Жовтневого районного суду м. Маріуполя.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України (2747-15) рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.