ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2006 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Карася О.В., Шипуліної Т.М., Маринчак Н.Є., Степашка
О.I.
при секретарі:
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційні скарги
Павлушку Р.С.
Центрально-Міської міжрайонної державної податкової інспекції
м. Макіївки
Товариства з обмеженою відповідальністю "Стромацемент"
на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.06
у справі
№ 31/308а
господарського суду
Донецької області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Стромацемент"
до
Центрально-Міської міжрайонної державної податкової інспекції
м. Макіївки
про
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 31.10.2005
р. позов задоволено: визнано недійсними податкові
повідомлення-рішення Центрально-Міської МДПI м. Макіївки від
26.07.2004 р. № 0000762340/4 про визначення ТОВ "Стромацемент"
податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток в сумі
265 000,00 грн., в тому числі: основний платіж - 132 500,00 грн.
та штрафні санкції -132 500,00 грн.; від 26.07.2004 р. №
0000772340/4 про визначення позивачу податкового зобов'язання за
платежем з ПДВ в сумі 138 086,50 грн., в тому числі: основний
платіж - 93 835,00 грн. та штрафні санкції - 44 251,50 грн.; від
26.07.2004 р. № 0000782340/4 про визначення позивачу податкового
зобов'язання за платежем із штрафних санкцій по ПДВ в сумі 2
915,50 грн.; від 26.07.2004 р. № 0000852340/4 про визначення
позивачу податкового зобов'язання за платежем із штрафних санкцій
з ПДВ в сумі 3 165,00 грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
11.01.2006 р. рішення суду першої інстанції змінено, позов
задоволено частково: визнано недійсними податкові
повідомлення-рішення Центрально-Міської МДПI від 26.07.2004 р. №
0000762340/4 в частині визначення позивачу податкового
зобов'язання за платежем з податку на прибуток в сумі 208 540,00
грн., в тому числі: основний платіж - 104 270,00 грн. та штрафні
санкції - 104 270,00 грн.; від 26.07.2004 р. № 0000772340/4 в
частині визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем з
ПДВ в сумі 109 688,00 грн., в тому числі: основний платіж - 74
666,00 грн. та штрафні санкції - 35 022,00 грн. В частині позовних
вимог щодо податкових повідомлень-рішень від 26.07.2004 р. №
0000782340/4 та № 0000852340/4 рішення суду першої інстанції не
змінено.
При цьому суд апеляційної інстанції погодився із висновком
суду першої інстанції про те, що позивач правомірно відніс до
валових витрат у IУ кварталі 2001 року 60 000,00 грн. та в II
кварталі 2002 року 300 000,00 грн. витрат по оплаті послуг з
науково-технічної інформації, придбаних у ПП "Iнтелект-сервіс
Україна" на підставі договору № 000997/01 від 12.12.2001 р., та
витрат на виплату матеріальної допомоги працівникам ТОВ
"Стромацемент" в IУ кварталі 2001 року, в III-IУ кварталах 2002
року в загальній сумі 1 270,00 грн., як таких, що підпадають під
визначення підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.6.1 пункту 5.6
ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Відповідно правильним визнано і висновок суду
першої інстанції стосовно правомірного включення позивачем до
податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 72 000,00 грн.,
нарахованого у зв'язку з придбанням зазначених послуг. Що ж до
віднесення позивачем до складу валових витрат у IУ кварталі 2002
року 125000,00 грн. по оплаті послуг з науково-технічної
інформації, придбаних у ПП "Саргона" на підставі договору
№01-11-02/у від 24.11.2002 р., та до податкового кредиту ПДВ в
сумі 25 000,00 грн., нарахованого у зв'язку з придбанням цих
послуг, то такі дії позивача визнані судом апеляційної інстанції
незаконними з огляду на те, що вказані витрати не пов'язані з
господарською діяльністю позивача.
В касаційних скаргах ТОВ "Стромацемент" просить скасувати
постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в
задоволенні позову, а Центрально-Міська МДПI у м. Макіївка,
процесуальним правонаступником якої визнано Макіївську ОДПI,
просить скасувати зазначену постанову в частині задоволених
позовних вимог, посилаючись на порушення апеляційним судом норм
матеріального права.
При цьому кожна із сторін заперечує проти задоволення
касаційної скарги іншої сторони..
Перевіривши правильність застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного
суду України приходить до висновку, що касаційні скарги не
підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати
виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів / робіт, послуг /, які
придбаваються / виготовляються / платником податку для їх
подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті визначено, що до
складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених
/ нарахованих / протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою,
організацією і веденням виробництва, продажем продукції / робіт,
послуг / та охороною праці з урахуванням обмежень, встановлених
підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що одним із видів
статутної діяльності позивача є промислове виробництво будівельних
матеріалів та виробів, надання послуг матеріально-технічного
постачання та збуту промислової продукції.
Наказом "Про програму вдосконалення діяльності підприємства"
від 12.11.2001 р. № 35/1 на підприємстві були запроваджені заходи
з метою збільшення обсягу реалізації цементу. Для цього шляхом
аналітичних, інформаційних, проектних та інших робіт
передбачалося, зокрема, вивчення питання щодо участі підприємства
у виробництві цементу та інших будівельних матеріалів, а у зв'язку
з цим - дослідження наявних методів, способів та технологій
виробництва цементу.
З врахуванням зазначених обставин справи суд дійшов
правильного висновку про те, що витрати позивача по оплаті
вартості послуг з надання науково-технічної інформації, придбаних
у ПП "Iнтелект-сервіс Україна" на підставі договору №
000997/01-003 від 12.12.2001 р. в загальній сумі 360 000,00 грн.
за своїм характером є такими, що відносяться до валових витрат,
оскільки ці послуги згідно умов договору стосуються збору,
аналітико-синтетичної обробки, фіксації на матеріальних носіях
науково-технічної інформації в сфері виробництва цементу,
будівельних матеріалів та їх компонентів.
На підтвердження цього висновку суд апеляційної інстанції
обгрунтовано послався на встановлений факт укладення позивачем з
НВК "Практика" договору №03/2003 від 20.01.2003 р. на постачання
клінкеру та виробництва позивачем цементу з використанням
останнього.
Як наслідок, правильним є і висновок суду про відповідність
підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
дій позивача щодо включення до
податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 72 000,00 грн.,
нарахованого у зв'язку з придбанням позивачем зазначених послуг.
Встановивши, що на балансі позивача відсутня автоматизована
станція "Defіnіty", та взявши до уваги незначну кількість
працівників позивача, місце знаходження працюючих та кількість
телефонних номерів, які знаходяться в користуванні позивача, суд
дійшов обгрунтованого висновку про те, що витрати позивача в сумі
125 000,00 грн. по сплаті послуг з надання науково-технічної
інформації в галузі автоматизованого розподілу телефонного
зв'язку, придбаних у ТОВ "Саргона", не мають характеру валових
витрат, а ПДВ в сумі 25 000,00 грн., нарахований у зв'язку з
придбанням цих послуг, не підлягає включенню до податкового
кредиту через відсутність для цього підстав, передбачених
підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Даючи оцінку правильності висновку суду апеляційної
інстанції, з огляду на припис статті 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
касаційна інстанція виходить із встановлених судом апеляційної
інстанції обставин справи, констатуючи при цьому дотримання судом
апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні
цих обставин.
Суд апеляційної інстанції правильно застосував підпункт 5.6.1
пункту 5.6 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та правомірно вважав, що включення
позивачем до валових витрат сум матеріальної допомоги, виплачених
позивачем працівникам, що знаходяться з ним у трудових відносинах,
відповідає зазначеній правовій нормі.
Наведеним спростовуються доводи касаційних скарг щодо
порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
У Х В А Л И В :
Касаційні скарги Центрально-Міської міжрайонної державної
податкової інспекції м. Макіївки та Товариства з обмеженою
відповідальністю "Стромацемент" залишити без задоволення, а
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
11.01.2006 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Карась О.В.
Шипуліна Т.М.
Маринчак Н.Є.
Степашко О.I.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.