ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010 м. Київ, вул. Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.10.2006
№ 5-142/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Степашка О.I., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.
розглянувши в порядку попереднього провадження касаційну
скаргу Дніпропетровської МДПI на рішення Господарського суду
Дніпропетровської області від 09.06.2005 та постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2005
по справі № 23/98
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Iнтер-Галактика"
до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової
інспекції
про визнання недійсною першої податкової вимоги
ВСТАНОВИВ:
Позивач (ТОВ "Iнтер-Галактика") звернувся до суду із
позовними вимогами про визнання недійсною першої податкової вимоги
Дніпропетровської МДПI від 15.03.2005 № 1/128 за визначенням
податкового боргу у розмірі 3 780,46 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
09.06.2005, залишеним без змін постановою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 03.10.2005, позовні вимоги
задоволено. Визнано недійсною першу податкову вимогу про
визначення суми податкового боргу.
Відповідач (далі - ДПI) звернувся із касаційною скаргою,
посилаючись на порушення місцевим та апеляційним судами норм
матеріального права, а саме ст. 47 Закону України "Про державний
бюджет України на 2005 рік" ( 2285-15 ) (2285-15)
від 23.12.2004. Скаржник
вважає свої дії щодо донарахування податкового зобов'язання
правомірними, і просить рішення Господарського суду
Дніпропетровської області від 09.06.2005 та постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2005
скасувати, винести рішення, яким в позові відмовити.
Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та
апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановивши та дослідивши фактичні обставини справи, як то
проведені платежі за торгові патенти для використання ігрових
автоматів із грошовим виграшем,як послуги у сфері грального
бізнесу та листи Позивача до ДПI, суд першої інстанції,
посилаючись на ст. 5 Закону України "Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
, задовольнив позов.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції
як таке, що відповідає матеріалам справи, фактичним обставинам
справи та чинному законодавству, також дійшов правильного
висновку, що вимоги Позивача є правомірні, оскільки на день сплати
Позивачем вартості торгових патентів за період I кварталу 2004
року - Закон України "Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
діяв в редакції станом на
22.05.2003.
Суд касаційної інстанції зазначає, що Законом України від
23.12.2004 № 2285 "Про Державний бюджет України на 2005 рік"
( 2285-15 ) (2285-15)
(ст. 47) вартість торгових патентів на здійснення
операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу збільшена до 4
200 грн. При цьому Закони про Державний бюджет України на
відповідні роки не відносяться до законодавства про оподаткування,
а зміни до Закону України "Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
внесені з порушенням
встановленого для оплати патенту строку. Також необхідно
зазначити, що зміни до Закону України "Про патентування деяких
видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
внесені з
порушенням 6-місячного строку, встановленого для змін щодо сплати
ставок, податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлених ст.
1 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
від
25.06.1991 № 1251-XII. Відповідно дія Закону України "Про
Державний бюджет на 2005 рік" ( 2285-15 ) (2285-15)
, який набрав чинності
із 01.01.2005, не розповсюджується на вказані правовідносини.
Тобто в силу ст. 58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
- закони та
інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
Суд касаційної інстанції, погоджуючись з висновком суду
першої та другої інстанції, звертає увагу на помилковість
міркувань Скаржника, оскільки збільшення ставки оплати вартості
патенту за 1 квартал 2005 року не відноситься до обов'язку
Позивача сплачувати доплату ставки оплати вартості патенту. Тому
судами обох інстанцій вірно встановлено, що Позивач мав право
зараховувати плату в рахунок майбутніх платежів, відповідно доводи
Скаржника є помилкові і не базуються на законодавстві, що регулює
дані правовідносини.
З огляду на вищенаведене, враховуючи ч. 1 ст. 220 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції прийшов до висновку, що суди першої та другої інстанцій
правильно встановили та визнали доведеними обставини справи,
дослідили докази та ухвалили рішення з дотриманням норм
матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у
справі дана вірно. Підстав для передачі справи на розгляд складу
колегії суддів Вищого адміністративного суду України немає, тому
судові рішення не підлягають скасуванню, касаційна скарга
Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції не
підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 215, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної
податкової інспекції залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
09.06.2005 та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 03.10.2005 № 23/98 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню
не підлягає.
Головуючий О.В. Карась
Судді: О.I. Степашко
Н.Є. Маринчак
Є.А. Усенко
Т.М. Шипуліна