ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого - судді Цуркана М.I.,
суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.I., Кобилянського М.Г.,
Юрченка В.В.,
секретар: Проценко О.О.,-
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Газбудсервіс" на рішення
господарського суду Чернігівської області від 5 липня 2005 року та
на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27
жовтня 2005 року по справі за позовом прокурора Коропського району
в інтересах держави в особі Відділення фонду соціального захисту
інвалідів в Чернігівській області до ТОВ "Газбудсервіс" про
стягнення коштів, -
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2005 року прокурор Коропського району (далі -
позивач) звернувся з позовом до суду в інтересах Відділення фонду
соціального захисту інвалідів в Чернігівській області до ТОВ
"Газбудсервіс" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 4271,74
грн. за нестворення робочого місця для працевлаштування інвалідів
у 2004 році.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27
жовтня 2005 року залишено без зміни рішення господарського суду
Чернігівської області від 5 липня 2005 року, яким позов
задоволено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ТОВ
"Газбудсервіс" оскаржило їх в касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення
першої та апеляційної інстанції, оскільки суди неправильно
застосували норми матеріального права. Як вважає відповідач, у
підприємства виникає обов'язок працевлаштувати інваліда при
наявності відповідної пропозиції органів, що здійснюють соціальний
захист інвалідів, чи у разі звернення інваліда самостійно.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких
підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що
відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів
за 2004 рік форми "10-П" державно-статистичної звітності
середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві
відповідача становить 46 осіб. Таким чином, відповідачу
встановлюється норматив робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від загальної
чисельності працівників, що становить 2 робочих місця. Згідно
зазначеного звіту у 2004 році у відповідача працювало 2 інваліда,
а саме інвалід III групи Мисник Г.А. на посаді заступника
директора та інвалід Ващенко О.В. на посаді слюсаря, який
відпрацював три місяці. Тобто, фактично в 2004 році
середньооблікова чисельність працівників - інвалідів на
підприємстві відповідача становила одне робоче місце, оскільки
Мисник Г.А. відпрацював 12 місяців і Ващенко О.В. відпрацював три
місяці (12 місяців + 3 місяців = 15 місяців : 12 місяців = 1,25,
тобто 1 робоче місце).
Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
, встановлено, що для підприємств
(об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і
господарювання встановлюється норматив робочих місць для
забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох
відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від
15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Згідно зі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
підприємства
(об'єднання), установи і організації, незалежно від форм власності
і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж
установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 цього
Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України
соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких
визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на
відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації
за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Відповідно до п.п. 3, 14 Положення про робоче місця інваліда
і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою
КМУ від 03.05.1995 р. № 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
робоче місце інвалідів
вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам
робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване
спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК,
органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій, інвалідів
і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Відповідно до п. 5 вищезгаданого Положення, підприємства
інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту
населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про
створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування
інвалідів.
Пунктом 14 зазначеного Положення також передбачено, що
підприємства, зокрема, інформують державну службу зайнятості та
місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі
місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця
інвалідів.
Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в
Україні" ( 875-12 ) (875-12)
, як і інші нормативні акти із соціального
захисту інвалідів, не містить положень, які б звільняли
підприємство від обов'язку створювати робочі місця для
працевлаштування інвалідів. Більш того, Конституцією України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
гарантовано кожному право на належні і здорові
умови праці (стаття 43), а відповідальність за незабезпечення
зазначених нормативів згідно Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
покладається на
підприємство у вигляді штрафних санкцій.
Відповідно до ч. З, 4 ст. 20 Закону України "Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
сплату
штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації
проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який
залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів
(обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції
можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на майно
підприємства (об'єднання), установи і організації в порядку,
передбаченому законом.
Враховуючи наведене, судом першої та апеляційної інстанції
зроблений правильний висновок, про те, що ТОВ "Газбудсервіс"
зобов'язане сплатити штрафні санкції в розмірі 4271,74 грн. за
нестворення на підприємстві в 2004 році 1 робочого місця для
працевлаштування інвалідів.
Судами першої та апеляційної інстанції повно та всебічно
перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у
рішеннях. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій належним
чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам
матеріального та процесуального закону.
За таких обставин, коли суди першої та апеляційної інстанцій
не допустили порушень норм матеріального і процесуального права
при ухваленні судових рішеннь та вчиненні процесуальних дій,
касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові
рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, ч.5 ст.254 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ТОВ "Газбудсервіс" залишити без задоволення,
а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27 жовтня
2005 року та рішення господарського суду Чернігівської області від
5 липня 2005 року - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з
моменту проголошення.
ГОЛОВУЮЧИЙ : Цуркан М.I.
СУДДI : Амєлін С.Є.
Гурін М.I.
Кобилянський М.Г.
Юрченко В.В.