ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого
Цуркана М.I.
Суддів:
Амєліна С.Є.
Гуріна М.I.
Кобилянського М.Г.
Юрченка В.В.
при секретарі судового засідання Проценко О.О.,
за участю представників: позивача - Буднік О.П., Сагана
В.М.; відповідача - Хмеленко Ю.О., Панченко Л.О., Богомягкової
О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за позовом відкритого акціонерного товариства (ВАТ)
"Губиниський цукровий завод" до Новомосковської об'єднаної
державної податкової інспекції (ОДПI) Дніпропетровської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
у с т а н о в и л а :
У вересні 2003 року ВАТ "Губиниський цукровий завод",
звернулось в суд з позовом до Новомосковської ОДПI про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення 0000532301/0 від 26
серпня 2003 року про збільшення позивачу податкового зобов'язання
з податку на прибуток в сумі 1 394 580,00 грн.
Зазначали, що рішення прийняте податковим органом на
підставі акта від 26 серпня 2003 року № 9712/232 про результати
документальної перевірки
дотримання товариством вимог податкового та валютного
законодавства за період з 01 квітня 2002 року по 01 квітня 2003
року.
Посилаючись на те, що викладені в акті перевірки висновки
про порушення підприємством вимог Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, щодо віднесення
до складу валових витрат кредиторської заборгованості, по якій
минув строк позовної давності, є суперечливими і не відповідають
дійсності - просили оскаржуване рішення визнати недійсним.
Справа розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Дніпропетровської
області від 23 червня 2005 року, позов задоволено.
Новим рішенням Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 12 жовтня 2005 року рішення суду першої
інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ВАТ "Губиниський цукровий завод", з
посиланням на порушення апеляційним судом норм матеріального та
процесуального права, просить постанову апеляційного суду
скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї,
дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що підставою прийняття оспорюваного
рішення став акт від 29.08.2003 р.№9712 про результати
документальної перевірки дотримання підприємством вимог
податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2002 р.
по 01.04.2003 р., за змістом якого позивачем порушені вимоги п.5.1
ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
шляхом нездійснення коригування валових витрат на
суму безнадійної кредиторської заборгованості, що залишилася
безоплатною.
Також встановлено, що станом на початок 2002 року по
бухгалтерському обліку підприємства рахувалася кредиторська
заборгованість за отримані товари у сумі 7 642 945,0 грн. (у тому
числі ПДВ), вартість яких віднесена до складу валових витрат.
Протягом 2002 року позивачем списанні суми кредиторської
заборгованості у зв'язку із закінченням строку позовної
давності, а валовий доход на суму 7642946,39 грн. збільшено, що
відображено в податкових деклараціях по податку на прибуток.
На переконання відповідача, вартість зазначених товарів з
валових витрат підлягає виключенню, оскільки вони надані
безоплатно і таке включення потягло заниження податку на
прибуток за 4 квартал 2002 року на суму в 1 394 580 грн.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з посиланням на
п.1.23 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, виходив з того, що визнання
податковим органом безоплатно наданими товарів, по оплаті яких
спливли строки позовної давності, помилкове.
Скасувавши рішення суду першої інстанції та постановивши
нове, про відмову у позові, апеляційний суд на підставі того ж
п.1.23 ст.1 та п.5.1 ст.5 Закону дійшов висновку, що за
відсутності доказів отримання товарів за цивільно-правовими
угодами, отримані і не оплачені підприємством товари слід вважати
безоплатно наданими, а тому при віднесенні вартості останніх до
складу валового доходу валові витрати підлягають коригуванню.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками
апеляційного суду, оскільки вони не узгоджуються з матеріалами
справи та не грунтуються на чинних нормах матеріального права.
Відповідно із п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(в редакції на час виникнення
спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу це сума
будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або
нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості
товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким
платником податку для їх подальшого використання у власній
господарській діяльності, а до складу таких витрат, як то
зазначено у п.п. 5.2.1 п.5.2 включаються, серед іншого, суми
будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного
періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням
виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці,
з урахуванням передбачених обмежень.
Визначення валового доходу наведено у п.4.1 ст.4 Закону, як
загальної суми доходу платника податку від усіх видів діяльності,
отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її
континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні,
так і за їх межами, а за змістом п.п. 4.1.6 п.4.1 цієї норми до
такого доходу відносяться суми безповоротної фінансової допомоги,
отриманої платником податку в звітному періоді, вартості товарів
(робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку в звітному
періоді.
Безоплатно надані товари це товари, що надаються платником
податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не
передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких
матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення,
або без укладення таких угод (п.1.23 ст. 1 Закону).
Наведене означає, що законом чітко визначені підстави
віднесення товарів до категорії безоплатно наданих і цей перелік є
вичерпним.
Оскільки судами встановлено, що договори та інші первинні
документи, за якими товари були передані платнику податку знищені
у зв'язку із закінченням строку зберігання, а податковий орган
(як вбачається з акта перевірки) не піддає сумніву отримання
товарів за оплатними цивільно-правовими угодами, то висновок
апеляційного суду про віднесення товарів до безоплатно наданих є
помилковим.
Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не передбачено коригування валових витрат при
списанні безнадійної кредиторської заборгованості, а висновок про
таке коригування, як вбачається з рішення апеляційного суду
грунтується на припущеннях.
За таких обставин судова колегія вважає, що рішення суду
першої інстанції ухвалене відповідно до норм матеріального права
при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і
всебічно з'ясованих обставин, підтверджених тими доказами, які
були досліджені в судовому засіданні, а скасувавши його,
апеляційний суд допустився помилки.
За змістом ст.226 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та
залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено
відповідно до закону і скасоване помилково.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 223, 230 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Губиниський цукровий завод" задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 12 жовтня 2005 року скасувати та залишити в силі рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 23 червня 2005
року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку
визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий М.I. Цуркан
Судді: С.Є. Амєлін
М.I. Гурін
М.Г. Кобилянський
В.В.Юрченко