ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого
Цуркана М.I.
Суддів:
Амєліна С.Є.
Гуріна М.I.
Кобилянського М.Г.
Юрченка В.В.
при секретарі судового засідання Проценко О.О.,
за участю представника відповідача Тимофєєвої Н.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за позовом виробничо-торгівельної фірми (ВТФ) "Макон" до
Державної податкової інспекції (ДПI) у м. Сімферополі Автономної
Республіки Крим, Державної податкової адміністрації (ДПА)
Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень
у с т а н о в и л а :
У січні 2005 року ВТФ "Макон", звернулась в суд з позовом
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АРК,
Державної податкової адміністрації АРК про визнання недійсними
податкового повідомлення-рішення ДПI у м. Сімферополі №
0001192602/0 від 19 липня 2004 року про стягнення 167 751,00 грн.
податку на додану вартість і штрафних санкцій у розмірі 167
751,00 грн. та податкового повідомлення-рішення № 00011902602/2
ДПА від 22 жовтня 2004 року, прийнятого у процесі
адміністративного оскарження першого, про стягнення 201 301,00
грн. податку на додану вартість і 201 301,00 грн. штрафних
санкцій.
Зазначали, що рішення прийняті податковим органом за
результатами позапланової перевірки з питань дотримання ВТФ вимог
податкового законодавства при здійсненні експортних операцій за
період з 01 січня 2002 року по 30 червня 2004 року.
Посилаючись на те, що підприємством у господарсько-фінансовій
діяльності вимоги податкового законодавства не порушені, а
висновки податкового органу про заниження податкового зобов'язання
і донарахування зобов'язань з ПДВ є необгрунтованими - просили
оскаржувані рішення визнати недійсними.
Заявою від 17 лютого 2005 року ВТФ вимоги уточнила.
Зазначивши, що після розгляду скарги Державною податковою
адміністрацією України, ДПI у м. Сімферополі прийняла рішення
від 04 січня 2005 року про стягнення донарахованої суми податку
на додану вартість розміром у 201 301,00,00 грн. та 100 650,00
грн. штрафних санкцій, просили і це податкове рішення визнати
недійсним.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
05-12 вересня 2005 року, залишеного без змін постановою
Севастопольського апеляційного господарського суду від 08
листопада 2005 року позов задоволено.
У касаційній скарзі ДПI у м. Сімферополі, з посиланням на
порушення судами норм матеріального та процесуального права,
просить рішення скасувати і постановити нове, про відмову у
задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача,
перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї,
дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
За правилами ст.159 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, судове рішення
повинно бути законним і обгрунтованим, тобто ухваленим відповідно
до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального
права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин,
підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому
засіданні.
Судами встановлено, що результатами перевірки дотримання
вимог податкового законодавства при здійсненні експортних операцій
позивачу донараховане податкове зобов'язання у зв'язку з
заниженням податкового зобов'язання за липень 2002 року за
договором комісії від 30.04.2002р., укладеного з дочірнім
підприємством "Верена", за умовами якого останнє зобов'язалось
експортувати 157 400 метрів проводу манганінового на суму 1 006
503, 74 грн. від свого імені та за рахунок по зивача, однак товар
реально за межі України не вивезено, тобто до господарської
операції по продажу безпідставно застосована нульова ставка ПДВ.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, а апеляційний
господарський суд погодившись з такими висновками, виходили з
того, що факт експорту товару підтверджується вантажно - митною
декларацією №50000/2/013529 від 01.07.2002р. з відміткою митної
служби на зворотній стороні декларації про те, що 06.07.2002р.
задекларовані товари вивезені за межі митної території України в
повному обсязі.
Проте, на порушення наведених у ст. 159 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
правил, таких висновків суди дійшли без повного і
всебічного з'ясованих дійсних обставин справи.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про зовнішньоекономічну
діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
експортом є продаж товарів українськими
суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам
господарської діяльності з вивезенням чи без вивезення товарів
через митний кордон України. Моментом здійснення експорту є момент
перетинання товаром митного кордону України чи переходу права
власності на вказаний товар від продавця до покупця.
За правилами п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(тут і далі в редакції чинній на
час виникнення спірних правовідносин) операції з продажу товарів,
що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної
території України оподатковуються за нульовою ставкою.
Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником
податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення
(експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною
декларацією.
Відповідно із п.2 Положення про вантажну митну декларацію
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня
1997 року №574 ( 574-97-п ) (574-97-п)
(у редакції на час заповнення)
вантажна митна декларація це письмова заява встановленої форми, що
подається митному органу і містить відомості про товари та
транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України,
митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію,
необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення,
митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.
За змістом п. 8 Положення, ВМД вважається оформленою за
наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора
митниці, що здійснив митне оформлення товару.
Оформлена ВМД засвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної
діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим і
підтверджує права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо
здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та
інших операцій.
Це означає, що вантажна митна декларація застосовується для
визначення митної вартості товарів, її наявність та належне
оформлення передує оподаткуванню товарів за нульовою ставкою,
тощо.
Однак, ВДМ не може братися до уваги як єдиний належний доказ
експорту товару за обставин, коли виникають сумніви щодо
перетинання товаром митного кордону.
Так, у запереченнях проти позову податковий орган зазначав,
що товар відправлявся в ручній поклажі Ткаченко В.О., яка
зобов'язалась доставити його в митницю призначення, однак за
даними органів МВД із заявою про видачу закордонного паспорта
остання не зверталась, а за повідомленням прикордонної служби
державний кордон не перетинала.
За таких обставин і при наявності рішення Малиновського
районного суду м. Одеси від 12 листопада 2003 року про визнання
недійсними первинних бухгалтерських документів ДП "Верена" за
підписом Ткаченко В.О. в якості директора, суди, у тому числі
шляхом допиту останньої, мали більш повно і всебічно з'ясувати чи
перетинав
товар митний кордон України, оскільки це тягне правові
наслідки, у тому числі з питань правильності нарахування ПДВ за
нульовою ставкою.
Оскільки неповне з'ясування дійсних обставин справи є
порушенням норм процесуального права, яке призвело до
неправильного вирішення справи і не може бути усунено судом
касаційної інстанції, то, відповідно із правилами ч.2 ст.227 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, це є підставою для скасування судових рішень
і направлення справи на новий судовий розгляд.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 223, 230 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.
Сімферополі АРК задовольнити частково.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
05-12 вересня 2005 року та постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 08 листопада 2005 року
скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду
першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку
визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий М.I. Цуркан
Судді: С.Є. Амєлін
М.I. Гурін
М.Г. Кобилянський
В.В.Юрченко