Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

суддів: Фадеєвої Н.М.,Бим М.Є.,Гордійчук М.П.,ЛеонтовичК.Г.,Чалого С.Я.

розглянувши в попередньому розгляді адміністративну справу за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на рішення господарського суду Львівської області від 30 листопада 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 15 березня 2006 року, у справі №5/1584-19/316 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кантрі" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ "Кантрі" звернулось до суду з позовом до ДПI у Шевченківському районі м. Львова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1, № НОМЕР_2. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, посилаючись на те, що відповідачем зроблено помилковий висновок про порушення відповідачем Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Рішенням господарського суду Львівської області від 30 листопада 2005 року, залишеним  без змін  ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15 березня 2006 року,  позов задоволено.

В касаційній скарзі ДПI у Шевченківському районі м. Львова  просить скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Кантрі" укладено з приватним підприємцем ОСОБА_1,  договір №НОМЕР_3. про надання нею інформаційно-маркетингових послуг, зокрема, про пошук та обробку інформації про вітчизняних виробників та постачальників лікарських засобів та виробів медичного призначення, тощо. Вартість цих придбаних послуг включалася  позивачем до валових витрат виробництва.

До валових витрат виробництва позивачем також було  включено  вартість плати за оренду трьох приміщень, розташованих за адресою: м.Стрий, АДРЕСА_1; м.Стрий, АДРЕСА_2; м.Львів, АДРЕСА_3.

Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) до валових витрат виробництва відносяться будь-які витрати, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що витрати позивача на інформаційно-маркетингові послуги та оренду приміщень  за своєю сутністю і призначенням підпадають під ознаки валових витрат виробництва, тому податковим органом безпідставно винесені спірні повідомлення-рішення про оподаткування названих  витрат податком на прибуток підприємства.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи допущені порушення норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Оскаржувані судові рішення ухвалені судами з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно  ч.1 ст.214 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст.220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова відхилити, а рішення господарського суду Львівської області від 30 листопада 2005 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 15 березня 2006 року залишити  без змін.

Ухвала остаточна і  оскарженню не підлягає.