ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

     18 жовтня 2006 року  м. Київ

     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   в
складі:

     суддів:  Бутенка В.I.,

     судді-доповідача  Сороки М.О.,

     Гончар Л.Я.,

     Лиски Т.О.,

     Горбатюка С.А.,

     провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд
адміністративної справи  за  позовом  ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  ОСОБА_3,
ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  ОСОБА_6,  ОСОБА_7,  ОСОБА_8до   Чернігівського
обласного військового комісаріату про перерахунок пенсії,

                           встановила:

     У серпні 2005 року позивачі звернулись до суду із зазначеними
вимогами мотивуючи їх тим, що проходив  службу  в  Збройних  Силах
України та у 1984-2000 роках були звільнені  у  запас  і  їм  була
призначена пенсія. Вважали що  відповідач повинен  обчислювати  їм
пенсію з врахуванням змін  розмірів  грошового  забезпечення,  які
відбулася після їх звільнення зі служби.

     Рішенням військового місцевого суду Чернігівського  гарнізону
від 22 серпня 2005 року, залишеним без змін  ухвалою  апеляційного
суду Чернігівської області від 6 грудня 2005 року,  у  задоволенні
позову відмовлено.

     У касаційній скарзі позивачі  просять  скасувати  оскаржувані
рішення  і  постановити  нове  рішення  про  задоволення   позову,
посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

     Відмовляючи у задоволенні позову,  суд  виходив  з  того,  що
вказані  позивачами  надбавки  відносяться  до  додаткових   видів 
грошового забезпечення й приймаються в розрахунок при  нарахуванні
пенсії особам, які отримували її  під  час  проходження  служби  і
звільнені після  її  запровадження.  Під  час  проходження  служби
позивачі вказаних надбавок не отримували, оскільки звільнені до їх
запровадження, а тому дія вищевказаних нормативних актів на них не
поширюється.

     Згідно ч. 3 ст.  211  Кодексу  адміністративного  судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
          (далі  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
        )  підставами
касаційного оскарження судового рішення  є  порушення  судом  норм
матеріального чи процесуального права.

     Відповідно до вимог  ст.  220  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
          суд
касаційної інстанції перевіряє  правильність  застосування  судами
першої   та   апеляційної   інстанцій   норм   матеріального    та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не  може
досліджувати  докази,  встановлювати   та   визнавати   доведеними
обставини,  що  не  були  встановлені  в  судовому   рішенні,   та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

     Встановлено  і  це  вбачається  з   матеріалів   справи,   що
оскаржувані рішення ухвалені з додержанням  норм  матеріального  і
процесуального права та відсутні передбачені ст. 227  КАС  України
( 2747-15 ) (2747-15)
         підстави для їх обов'язкового скасування.

     Враховуючи  наведене,  колегія  суддів  вважає  за  необхідне
відмовити у задоволенні касаційної скарги.

     Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 223,  224,  230,  231  КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
        , колегія суддів,

                            ухвалила:

     Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
ОСОБА_6,  ОСОБА_7,  ОСОБА_8залишити  без  задоволення,  а  рішення
військового місцевого суду Чернігівського гарнізону від 22  серпня
2005 року і ухвалу апеляційного суду Чернігівської області  від  6
грудня 2005 року - без зміни.

     Ухвала  набирає  законної  сили  з  моменту  проголошення   і
оскарженню не підлягає.

     Судді: