01010 м. Київ, вул. Московська, 8

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Брайка А.I.  Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.

при секретарі:   Міненко О.М.

представники сторін в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду скарги повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області на рішення Господарського суду Рівненської області від 07.07.2005 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2005 по справі № 2/247

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пірс" до  Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції про  визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Здолбунівської ОДПI, як правонаступника Острозької ОДПI від 26.03.2005 № 0000012306/0 в частині застосування штрафних санкцій за порушення ч. 1, 2, 9, ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) на суму 7 780 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 07.07.2005 по справі № 2/247 залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2005, позовні вимоги задоволені. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 26.03.2005 № 0000012306/0 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 7 780 грн.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Відповідач (далі - ДПI) подав касаційну скаргу яка обгрунтована тим, що суд невірно застосував норми матеріального права, зокрема Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) (далі - Закон України "Про РРО"). При цьому Скаржник наголошує, що розрахунки за паливно-мастильні матеріали на АЗС, у випадку відпуску палива по картках, відомостях, проводяться у безготівковій формі і на них поширюються норми Закону України "Про РРО". Реєстрація продажу паливно-мастильних матеріалів, які були оплачені в безготівковій формі, проводиться через належним чином зареєстрований реєстратор розрахункових операцій із позначенням окремої форми оплати "безготівкова оплата", "талони", "відомості", "картки" тощо. I тому враховуючи все зазначене в касаційній скарзі, ДПI просить судові рішення скасувати і відмовити в позові.

Позивач (ТОВ) заперечення на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу ст. 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) - реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Як зазначено в судових рішеннях - ДПI провела планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ПСП за період із 01 по 24 березня 2004 року та склала Акти від 12 та 24 березня 2004 року, на підставі яких 26.03.2004 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012306/0, яким визначено Позивачу податкове зобов'язання у вигляді штрафних санкцій за порушення ч. 1, 2, 9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) (далі - Закон України "Про РРО") у сумі 8 120 грн. (в т. ч. 7 780 грн. за здійснення розрахунків у безготівковій формі без застосування РРО та 340 грн. за незабезпечення зберігання фіскального чека). Судами також встановлено, то між Позивачем та його контрагентами укладені договори постачання нафтопродуктів, якими передбачалося, що Позивач відпускає; продукцію за умови передоплати на підставі накладної та довіреності, на підставі доручення третім особам.

Суд першої інстанції, дослідивши позовні вимоги та фактичні обставини справи, встановив, що ДПI провела нарахування неправомірно, так як Позивачем було відпущено по забірно-лімітних відомостях пальне на суму 1 556 грн. на виконання договорів постачання нафтопродуктів без приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів, тощо, а тому без проведення через РРО, так як при видачі була відсутня розрахункова операція. I таким шляхом суд прийшов до висновку, що вищезазначені обставини ДПI враховані не були незаконно.

Суд апеляційної інстанції повністю підтримав зазначений висновок.

Тобто суди попередніх інстанції вірно визначились, що в розумінні ст. 3 Закону України "Про РРО" (265/95-ВР)   розрахункові операції не проводились, а мав місце відпуск раніше проданого у безготівковій формі пального.

При цьому згідно преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів). Штрафна санкція (штраф), відповідно до пп. 1.5 ст. 1 цього ж Закону - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без врахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Таким чином суд правомірно визначився, що порушення у сфері обігу готівки не відноситься порушень правил оподаткування, тому застосовувати до даних правовідносин Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) є безпідставним.

При цьому доводи ДПI, викладені в касаційній скарзі спростовуються саме нормами Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій" (265/95-ВР) , де також зазначається право ДПI приймати саме рішення, а не податкове повідомлення-рішення за порушення обігу готівки.

Відповідно аналізуючи наведені норми права, які спростовують доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, встановлено, що суди першої та другої інстанцій правильно дослідили обставини справи та винесли рішення та постанову з дотриманням норм матеріального і процесуального права, які не підлягають скасуванню, відповідно касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 07.07.2005 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2005 по справі № 2/247 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.