ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.10.2006 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Конюшка К.В.
Ланченко Л.В.
Карася О.В.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Генічеської міжрайонної державної податкової
інспекції
на рішення Господарського суду Херсонської області від
14.06.2005 р.
у справі № 7/220-ПН-05
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю "Анатолівське"
до Генічеської міжрайонної державної податкової інспекції
про спонукання до списання безнадійного податкового боргу з
прибуткового податку в сумі 257 585 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Херсонської області від
14.06.2005 р. позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача
списати позивачу безнадійний податковий борг з прибуткового
податку у сумі 181 757 грн. Стягнуто з відповідача на користь
позивача витрати по оплаті державного мита у сумі 85 грн. та 118
грн. судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що дією форс-мажорних обставин
протягом 2002-2004 р.р. підприємству завдано збитки на суму
1624666 грн. Форс-мажорні обставини та пов'язані з ними збитки
знаходяться у причинному зв'язку з існуванням податкового боргу, і
позивач має усі правові підстави для його списання на суму 181 757
грн. Відмовляючи у позові стосовно боргу з прибуткового податку в
сумі 75828 грн., суд виходив з того, що позивачем не надано
пояснень щодо періоду виникнення цього боргу.
У порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, податкова інспекція подала касаційну скаргу,
якою просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та
прийняти нове рішення відповідно до якого у позові відмовити,
судові витрати покласти на позивача. Вказує на те, що судом
застосований п.п. 18.2.1. п. 18.2 ст. 18 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 р. №
2181-III (далі у тексті Закон № 2181), дія якого зупинена п. 22
ст. 73 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік"
( 2285-15 ) (2285-15)
від 23.12.2004 р. № 2285-IV. Вважає, що довідки форми
8-ДР та форми "1.ДФ" не є підставою для нарахування або сплати
заявлених до списання податків, а тому не є декларацією або
розрахунком. Позивач не є платником податку з доходів фізичних
осіб, отже податкова інспекція не може списати податковий борг
позивачу.
Сторони, належним чином повідомлені про час та місце
касаційного розгляду справи, своїх представників в судове
засідання не направили, про причини суд не повідомили. Враховуючи
викладене та виходячи із вимог ч. 4 ст. 221 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
справа
розглядається без участі представників вказаних осіб.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи
касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд
касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.
Предметом спору у даній справі є списання безнадійного
податкового боргу з прибуткового податку з доходів громадян,
заборгованість по якому виникла з червня 2002 року по червень 2004
року включно.
08.08.2004 р. позивач, з дотриманням вимог Порядку списання
безнадійного податкового боргу платників податку, затвердженого
наказом ДПА України від 14.03.2001 р. № 103 ( z0016-02 ) (z0016-02)
,
звернувся до органу Державної податкової служби із заявою про
списання безнадійного податкового боргу, яка залишена відповідачем
без виконання.
Відповідно до п.п. "г" п.п. 18.2.1. п. 18.2 ст. 18 Закону №
2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
підлягає списанню безнадійний податковий борг, а
також штрафні санкції, що виникли внаслідок обставин непереборної
сили (форс-мажорних обставин).
Висновками Торгово-промислової палати України від 01.08.2002
р. № 3598, № 1049/05-4 від 11.02.2003 р., № 4817/05-4 від
20.05.2003 р., № 849/05-4 від 26.02.2004 р., № 10642/05-4 від
12.08.2003 р., № 1669/05-4 від 06.05.2004 р. підтверджено, що
зафіксовані несприятливі погодні умови, що потягли за собою
загибель сільгоспкультур є форс-мажорними обставинами відповідно
до п. 18.2 ст. 18 Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
. Розмір завданих
господарству форс-мажорними обставинами збитків складає 1624666
грн. Фінансово-господарська діяльність підприємства протягом
2003-2005 р.р. є збитковою.
Таким чином, суди попередніх інстанцій, належним чином
дослідивши вказані вище обставини, дійшли правильного висновку про
те, що збитки у підприємства виникли внаслідок форс-мажорних
обставин (несприятливі погодні умови у вигляді засухи та
заморозків), що призвело до виникнення у підприємства податкового
боргу з прибуткового податку з доходів громадян і з урахуванням
розміру збитків, пов'язаних з форс-мажорними обставинами, суди
правильно вказали на те, що відповідач мав усі правові підстави
для визначення та списання податкового боргу з прибуткового
податку громадян у розмірі 181 757 грн.
Посилання відповідача на необгрунтоване застосування судами
п.п. 18.2.1. п. 18.2 ст. 18 Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, дія
якого зупинена Законом України "Про державний бюджет України на
2005 рік" ( 2285-15 ) (2285-15)
від 23.12.2004 р. № 2285-IV , суд касаційної
інстанції відхиляє з тих підстав, що на час дії форс-мажорних
обставин, в результаті яких підприємство не перерахувало до
бюджету прибутковий податок громадян, та на час звернення позивача
до органу Державної податкової служби із заявою про списання
безнадійного податкового боргу (08.08.2004 р.), дія п.п. 18.2.1.
п. 18.2 ст. 18 Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
зупинена не була. Отже,
суди правильно застосували вказану норму та зобов'язавши податкову
інспекцію списати безнадійний податковий борг поновили таким чином
порушене право позивача, надане йому законом.
Щодо доводів відповідача про те, що позивач не є платником
податку з доходів фізичних осіб у зв'язку з чим податкова
інспекція не може списати податковий борг позивачу, суд
касаційної інстанції зазначає, що такі доводи суперечать приписам
п.п. 1.1. ст. 1 Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, згідно із якими
платниками податків є юридичні особи, їх філії, відділення, інші
відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а
також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької
діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами
покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори
(обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Нарахування і утримування прибуткового податку з громадян за
спірні періоди здійснювалося позивачем, як підприємством, яке
проводило виплати доходів, на підставі довідок форми 8-ДР та 1-ДФ,
затверджених ДПА України.
Суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією
податкової інспекції стосовно того, що довідки форми 8-ДР та 1-ДФ
не є декларацією, шляхом подання якої до органу податкової служби
відбувається узгодження суми податкового зобов'язання, самостійно
визначеного платником податків.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
до загальнодержавних податків і зборів
(обов'язкових платежів) належить податок з доходів фізичних осіб.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює
порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед
бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів
(обов'язкових платежів) є Закон № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, вимоги
якого поширюються і на порядок погашення зобов'язань з податку з
доходів фізичних осіб.
Відповідно до п. 1.11 ст. 1Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) -
документ, що подається платником податків до контролюючого органу
у строки, встановлені законодавством, на підставі якого
здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору
(обов'язкового платежу).
Стаття 12 Декрету Кабінету Міністрів-України "Про прибутковий
податок з громадян" № 13-92 ( 13-92 ) (13-92)
зобов'язувала підприємства,
установи, організації і фізичні особи - суб'єктів підприємницької
діяльності, які провадять виплати зазначених доходів, протягом 15
календарних днів за останнім календарним днем звітного
(податкового) кварталу надсилати до податкових органів за місцем
державної реєстрації відомості про нараховані та виплачені суми
доходів і суми утриманих з них податків за формою, встановленою
центральним податковим органом.
Наказом ДПА України № 473 ( z0026-98 ) (z0026-98)
від 30.12.1997 р. була
затверджена форма довідки "Про суми виплачених доходів і утриманих
з них податків та інших обов'язкових платежів фізичних осіб
юридичними особами усіх форм власності та фізичними особами -
суб'єктами підприємницької діяльності" (ф. 8-ДР). В подальшому,
наказом № 451 ( z0960-03 ) (z0960-03)
від 29.09.2003 р., затверджена форма
податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на
користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. N
1ДФ).
Таким чином, подаючи до податкового органу довідки про суми
виплачених доходів і утриманих з них податків фізичних осіб,
позивач самостійно визначав податок з доходів фізичних осіб та
узгоджував податкове зобов'язання зі сплати вказаного податку.
Несплачені позивачем узгоджені суми податкового зобов'язання з
податку доходів фізичних осіб у встановлені законом строки є
податковим боргом у розумінні п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції
узгоджуються з обставинами у справі та відповідають нормам
матеріального права.
Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції, -
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Генічеської міжрайонної державної податкової
інспекції залишити без задоволення, а рішення Господарського суду
Херсонської області від 14.06.2005 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з
дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження
за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді К.В. Конюшко
Л.В. Ланченко
О.В. Карась
О.I. Степашко
Ухвалу складено у повному обсязі 23.10.2006 р.