Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Карася О.В.

Степашка О.I.

при секретарі: Iльченко О.М.

за участю представника

відповідача: Олійника В.I.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

на рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.03.2005 р.

та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 26.05.2005 р.

у справі № 6/344-н

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кам'янець-Подільська тютюнова фабрика"

до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 18.03.2005 р., залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 26.05.2005 р., позов задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення - рішення Кам'янець-Подільської ОДПI від 30.04.2004 р. №№ 0033651543/0 на суму 4377,95 грн., 0033661543/0 на суму 1095,77 грн., 0033641543/0 на суму 4377,95 грн., 0033631543/0 на суму 44377,95 грн., 0033621543/0 на суму 4377,95 грн., 0033611543/0 на суму 4377,96 грн., 0033601543/0 на суму 4377,95 грн., 0033591543/0 на суму 4377,96 грн., 0033581543/0 на суму 4377,95 грн. Стягнуто з Кам'янець-Подільської ОДПI на користь позивача державне мито в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. В решті позовних вимог провадження припинено.

Судові рішення мотивовані тим, що при застосуванні до позивача штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання із земельного податку, відповідачем не застосована преамбула Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 р. (2181-14) (далі у тексті Закон № 2181), відповідно до якої цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 р. № 2343-ХII (2343-12) (далі у тексті Закон № 2343). З моменту введення мораторію боржник не може виконувати грошові зобов'язання щодо сплати податків і зборів, що виникли до введення мораторію, а заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань, не діють.

Податкова інспекція подала касаційну скаргу та доповнення до неї, якими просить скасувати вказані судові рішення в частині задоволення позову і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вважає, що судові рішення винесені з порушенням норм процесуального права (ст. 43 ГПК України (1798-12) ) та неправильним застосуванням норм матеріального права (ст. 1, ст. 12 Закону № 2343 (2343-12) ). Зазначає, що мораторій на задоволення вимог кредиторів стосується лише тих податкових зобов'язань, що виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство позивача, тобто до 15.12.2000 р. Приписи ст. 12 Закону № 2343   (2343-12) щодо мораторію поширюються на задоволення вимог конкурсних кредиторів, і не поширюються на вимоги поточних кредиторів.

Представник податкової інспекції в судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити.

Позивач, належним чином повідомлений про час та місце касаційного розгляду справи, свого представника в судове засідання не направив, про причини суд не повідомив. Враховуючи викладене та виходячи із вимог ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) справа розглядається без участі представника позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що ухвалою Арбітражного суду Хмельницької області від 15.12.2000 р. порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Кам'янець-Подільська тютюнова фабрика" і щодо боржника введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 26.12.2002 р. провадження у справі припинено у зв'язку із затвердженням мирової угоди сторін.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій стосовно неправомірності нарахування податковою інспекцією штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання із земельного податку, якого вони дійшли з тих підстав, що з 15.12.2000 р. по 26.12.2002 р. діяв мораторій, під час якого не застосовуються санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2343   (2343-12) мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно із ч. 4 ст. 12 цього ж закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Виходячи із вищевказаних приписів закону, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Стосовно зобов'язань поточних кредиторів, які виникли під час судових процедур, правила мораторію не застосовуються і по цих зобов'язаннях, згідно загальних правил, застосовуються штрафні (фінансові) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Беручи до уваги те, що зобов'язання зі сплати земельного податку виникли у позивача після порушення провадження у справі про банкрутство, дія мораторію на їх виконання не розповсюджувалась.

Така позиція відповідає і вимогам ч. 1 ст. 23 Закону № 2343 (2343-12) , згідно із якою з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

Поруч із неправильним застосуванням ст. 12 Закону № 2343 (2343-12) , суд першої інстанції також помилково послався при вирішення даного спору на п.п. 4.4.1 п. 4.4. ст. 4 Закону № 2181 (2181-14) , оскільки наведені судом положення законодавства не є такими, що припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів.

Виходячи з того, що суди попередніх інстанцій повно і правильно встановили обставини справи, однак допустили неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, такі рішення підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області задовольнити.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.03.2005 р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 26.05.2005 р., якою залишено без змін вказане рішення, у частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції від 30.04.2004 р. №№ 0033651543/0 на суму 4377,95 грн., 0033661543/0 на суму 1095,77 грн., 0033641543/0 на суму 4377,95 грн., 0033631543/0 на суму 44377,95 грн., 0033621543/0 на суму 4377,95 грн., 0033611543/0 на суму 4377,96 грн., 0033601543/0 на суму 4377,95 грн., 0033591543/0 на суму 4377,96 грн., 0033581543/0 на суму 4377,95 грн. скасувати, а у задоволенні позовних вимог у цій частині відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.