Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого:   Смоковича М.I.

суддів:  Весельської Т.Ф.

Горбатюка С.А.

Мироненка О.В.

Чумаченко Т.А.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Iвано-Франківського міського суду Iвано-Франківської області від 13 травня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Iвано-Франківської області від 27 липня 2004 року у справі за  скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії  та бездіяльність прокуратури Iвано-Франківської області, -

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на неправомірні дії прокуратури Iвано-Франківської області, щодо  прийняття до розгляду його звернення, яке надійшло з  Генеральної прокуратури України, та спрямування його для проведення перевірки  до  прокуратури м. Iвано-Франківська, оскільки вважав, що обласна прокуратура не має права приймати звернення, адресоване до Генеральній прокуратурі України, а також передоручати його розгляд прокуратурі міста.

Рішенням Iвано-Франківського міського суду Iвано-Франківської області від 13 травня 2004 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Iвано-Франківської області від 27 липня 2004 року рішення Iвано-Франківського міського суду Iвано-Франківської області від 13 травня  2004 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з постановленими у справі судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України, з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в новому складі суду.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до  пункту 3.2 Iнструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 28 грудня 2005 року  N 9,  по кожному зверненню в прокуратурах усіх рівнів може бути виконана одна з таких дій: - прийнято до розгляду; - передано на вирішення до підпорядкованої прокуратури; - направлено до іншого відомства.

Судами встановлено, що 04.12.2002 року  ОСОБА_1 звернувся з заявою до Генерального прокурора України, яка була направлена до прокуратури Iвано-Франківської області, а звідти до  прокуратури м. Iвано-Франківська для проведення перевірки. При цьому відповідь щодо  розгляду доручення Генеральної прокуратури за його заявою ОСОБА_1 отримав від прокуратури Iвано-Франківської області.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої і  апеляційної інстанції, які задовольняючи скаргу виходили з того, що прокуратура Iвано-Франківської області, прийнявши до розгляду заяву ОСОБА_1, надіслану з Генеральної прокуратури України та доручаючи провести по ній перевірку прокуратурі  с. Iвана-Франківська, діяла в межах чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої і апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які зазначені у статтях 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та  процесуального права, і підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Iвано-Франківського міського суду Iвано-Франківської області від  13 травня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Iвано-Франківської області від 27 липня 2004 року у справі за  скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії  та бездіяльність прокуратури Iвано-Франківської області - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .