№ К-12691/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.I., Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.

при секретарі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

Павлушку Р.С.

касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.05.2005р.

у справі № 2-15/1337-2005 господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом Дочірнього підприємства "Агрокомплекс "Титан" Державної акціонерної компанії "Титан" Державної акціонерної компанії "Титан"

до 1. Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим

2. Відділення державного казначейства в м. Армянську

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 1 157 644,00 грн. та нарахованих процентів у сумі 251 916,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.03.2005 р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.05.2005 р., позов ДП "Агрокомплекс "Титан" до Красноперекопської ОДПI, ВДК в м. Армянську про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 1 157 644,00 та нарахованих на цю суму бюджетної заборгованості процентів у сумі 251 916,00 грн. задоволено в частині стягнення процентів у сумі 74 559,15 грн., в частині стягнення бюджетної заборгованості у сумі 1 157 644,00 грн. провадження у справі припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України (1798-12) .

Судові рішення вмотивовані тим, що згідно акту звірки бюджетної заборгованості з ПДВ, яка виникла з 01.07.2001р. по 31.12.2002р., бюджетна заборгованість за даними підприємства та ОДПI станом на 15.02.2005 р. складає 0,00 грн. За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору в частині заявленої позовної вимоги про стягнення бюджетної заборгованості у сумі 1 157 644,00 грн., а відтак і про припинення провадження у справі в цій частині позовних вимог на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України (1798-12) . Встановивши, що остаточне погашення залишку суми бюджетної заборгованості, що підлягала відшкодуванню після погашення податкових зобов'язань протягом трьох звітних періодів, наступних за відповідним звітним періодом, відбулось 30.12.2003р. з граничним строком такого погашення 31.12.2001р., 31.01.2002р., 28.02.2002р., 31.03.2002р., 30.06.2002р., 31.07.2002р., 31.08.2002р., 31.10.2002р., 30.11.2002р., 31.12.2002р., 31.01.2003р., 31.05.2003р., тобто з порушенням строку, встановленого пунктом 4 Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" (857/98) та підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , позовна вимога про стягнення процентів, нарахованих на спірну суму бюджетної заборгованості, задоволена частково, на суму 74 559,15 грн., виходячи із суми бюджетної заборгованості, щодо якої заявлено такий спосіб відшкодування як перерахування на банківський рахунок платника податку.

В касаційній скарзі Красноперекопська ОДПI просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині задоволення позову про стягнення процентів у сумі 74 559,15 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити скаргу без задоволення як необгрунтовану.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) в редакції, що діяла на момент виникнення спірного правовідношення, у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами.

Суми, що не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Припиняючи провадження у справі в частині стягнення бюджетної заборгованості, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за даними податкових декларацій з податку на додану вартість за липень-жовтень 2001р., січень - березень 2002р., травень-серпень 2002р., грудень 2002р., поданих позивачем до Красноперекопської ОДПI, позивачу підлягала до відшкодування бюджетна заборгованість з ПДВ у загальній сумі 1 157 644,00 грн., яка була відшкодована станом 30.12.2003р. у спосіб, передбачений пунктом 4 Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" (857/98)   , підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , та заявлений позивачем в графі 25.1.1 декларації. В обгрунтування висновку про наявність у позивача права на бюджетне відшкодування в зазначеній сумі суд послався на дані податкових декларацій у розрізі сум, заявлених до відшкодування, та заявленому способу відшкодування. Водночас, виходячи з даних акту звірки від 14.02.2005р. про відсутність у позивача бюджетної заборгованості на день судового розгляду справи, суд дійшов правильного висновку про припинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України (1798-12) , за правилами якого розглядалася справа.

Як свідчить розрахунок процентів, доданий позивачем до позовної заяви, з яким не погодився суд, проценти в сумі 251 916,04 грн. нараховані на бюджетну заборгованість в сумі 1 157 644,00 грн. за період прострочення з 01.01.2002 р. по 01.06.2003 р. / а.с.72 /, включаючи бюджетну заборгованість, щодо якої заявлений спосіб відшкодування-зарахування в рахунок платежів з ПДВ. Однак, з врахуванням положень наведеного вище пункту Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та тієї обставини, що позивач як спосіб відшкодування згідно декларацій зазначив зарахування суми бюджетного відшкодування в рахунок платежів з ПДВ, відповідна сума бюджетного відшкодування могла вважатися простроченою лише у випадку зміни позивачем в установленому порядку способу відшкодування на перерахування суми бюджетної заборгованості на рахунок в установі банку, як це передбачено рядком 23.2 декларації.

Отже, повно і правильно встановивши обставини справи, суди дійшли правильного висновку про задоволення позову в частині стягнення процентів на суму 74 559,15 грн., виходячи із розрахунку процентів, наданому ОДПI (а.с. 145-146 т. 1).

З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення є законними і підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ,

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.05.2005р.- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .