ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                           У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

     18 жовтня 2006 року     м. Київ

     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   в
складі:

     Суддів:

     Бутенка В.I.

     Гончар Л.Я.

     Лиски Т.О.

     Панченка О.I.

     Сороки М.О.

     розглянувши  у  попередньому  судовому  засіданні   касаційну
скаргу ОСОБА_1на ухвалу Апеляційного суду Рівненської області  від
19  листопада  2003  року  у  справі  за  скаргою  ОСОБА_1на   дії
державного виконавця, -

                           встановила:

     У січні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії
державного виконавця.

     Заявник зазначав, що 11 грудня 2002 року державною виконавчою
службою проведено опис та арешт житлового будинку, придбаного  ним
у гр. ОСОБА_2 за 6500 грн.

     Опис майна проведено на виконання рішення суду від  5  лютого
2001 року, яким з нього на користь ОСОБА_3 стягнуто 6953  грн.  60
коп. На вказане рішення ним було подано касаційну скаргу,  а  тому
виконання рішення є передчасним.

     Просив визнати недійсним акт опису та арешту майна, складений
державним виконавцем 11 грудня 2002 року.

     Рішенням Володимирецького районного суду від 29  липня  2003,
залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду  Рівненської  області
від 19 листопада  2003  року,  ОСОБА_1  відмовлено  у  задоволенні
скарги.

     Не  погоджуючись  з  зазначеними  вище  судовими   рішеннями, 
ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного
суду України, з посиланням на порушення судами норм процесуального
права.

     Заявник в  касаційній  скарзі  просив  скасувати  оскаржуване
судове рішення та постановити  нове,  про  направлення  справи  на
новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

     Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

     Суд першої інстанції дійшов вірного висновку,  а  апеляційний
суд обгрунтовано  погодився з тим,  що  державний  виконавець  при
проведенні арешту майна боржника діяв у межах  своїх  повноважень,
наданих  йому  Законом   України   "Про   виконавче   провадження"
( 606-14 ) (606-14)
        , прав та свобод скаржника порушено не було.

     Згідно  з  ч.3  ст.211  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
          підставами
касаційного оскарження є порушення  судом  норм  матеріального  чи
процесуального права.

     Оскільки доводи касаційної скарги не  спростовують  висновків
суду і не свідчать про неправильність  судового  рішення,  колегія
суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

     Керуючись  ст.  211   Кодексу  адміністративного  судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,  колегія суддів,- 

                        у х в а л и л а :

     Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити, а ухвалу Апеляційного суду
Рівненської області від 19 листопада 2003 року залишити без змін.

     Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

     Судді: