ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Суддів:
Бутенка В.I.
Гончар Л.Я.
Лиски Т.О.
Панченка О.I.
Сороки М.О.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну
скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Бориспільського
міського суду Київської області від 7 серпня 2003 року та ухвалу
Апеляційного суду Київської області від 23 жовтня 2003 року у
справі за скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 на дії державного
виконавця, -
встановила:
У серпні 2003 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до
суду зі скаргою на дії державного виконавця.
В обгрунтування своїх вимог посилалися на те, що вироком
Бориспільського районного суду від 31 травня 2001 року ОСОБА_5
засуджено за ст. 215-3 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до трьох років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна та стягнуто з нього
на користь потерпілого ОСОБА_6 солідарно з ОСОБА_7 11 466 грн. 09
коп.
У зв'язку з відсутністю у ОСОБА_5 грошових коштів для
погашення боргу, 17 жовтня 2002 року державним виконавцем було
описано 1/4 частина трикімнатної квартири АДРЕСА_1. Вказана
квартира належить позивачам та ОСОБА_5 на праві спільної власності
відповідно до свідоцтва НОМЕР_1 про право власності на житло.
Просили визнати незаконними дії державного виконавця
Державної виконавчої служби Бориспільського районного відділу
юстиції щодо передачі невиділеної 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 на
прилюдні торги, визнати проведені 25 липня 2003 року прилюдні
торги недійсними та зобов'язати державного виконавця зняти з
прилюдних торгів спірну частину квартири.
Рішенням Бориспільського міського суду Київської області від
7 серпня 2003 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду
Київської області від 23 жовтня 2003 року, в задоволенні скарги
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними вище судовими рішеннями,
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися з касаційною скаргою до
Вищого адміністративного суду України, з посиланням на порушення
судами норм процесуального права.
Заявники в касаційній скарзі просили скасувати оскаржувані
судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд до
суду першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, а апеляційний
суд обгрунтовано погодився з тим, що на момент звернення до суду
право власності заявників не було порушено діями виконавця,
оскільки частка квартири, про яку йшла мова у позові, знята з
прилюдних торгів 25 липня 2003 року.
Згідно з ч.3 ст.211 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставами
касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи
процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують висновків
суду і не свідчать про неправильність судового рішення, колегія
суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити, а
рішення Бориспільського міського суду Київської області від 7
серпня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від
23 жовтня 2003 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: