ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                              УХВАЛА
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
     18 жовтня 2006 року
     м. Київ
     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   в
складі:
 
     Головуючого
     Цуркана М.I.
     Суддів:
     Амєліна С.Є.
     Гуріна М.I.
     Кобилянського М.Г.
     Ліпського Д.В.
     при секретарі судового засідання Міненко I.М.,
     за участю представників позивача Iваницької  I.Л.,  Денисенко
Л.В.,
     розглянувши у відкритому судовому  засіданні  адміністративну
справу   за    позовом    відкритого    акціонерного    товариства
"Енергопостачальна  компанія  "Житомиробленерго"  (Товариство)  до
Житомирської об'єднаної  державної  податкової  інспекції  (ОДПI),
відділення Державного казначейства України у м. Житомирі (ВДК) про
відшкодування незаконно сплаченої суми пені
 
                      у с т а н о в и л а :
     У   січні   2004   року   ВАТ   "Енергопостачальна   компанія
"Житомиробленерго", посилаючись на те,  що  відповідач  самостійно
вчинив  розподіл  сплаченої  суми,  звернулось    з   позовом   до
Житомирської ОДПI про відшкодування  незаконно  списаної   пені  у
сумі 28 065,99 грн.
     Заявою від 29 квітня 2004  року   позивач  уточнив  вимоги  і
просив зобов'язати відповідача повернути суму 28 065,99  грн.,  як
 незаконно спрямовану на погашення пені.
     Рішенням господарського  суду  Житомирської  області  від  06
травня  2004  року,  позов   задоволено,   а    Житомирську   ОДПI
зобов'язано повернути ВАТ "ЕК "Житомиробленерго"  28  065,99  грн.
коштів спрямованих на погашення пені.
     Новим  рішенням   Житомирського  апеляційного  господарського
суду від 19 травня 2005 року  постановлено повернути  з Державного
бюджету  України  до   ВАТ  "ЕК  "Житомиробленерго"   безпідставно
списану пеню в сумі 28 065,99 грн.
     У поданій касаційній скарзі Житомирська ОДПI, з посиланням на
порушення  судами  норм  матеріального  права,   просить   рішення
апеляційного суду скасувати.
     Заслухавши  доповідача,  пояснення  представників   позивача,
перевіривши  доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи
колегія суддів дійшла висновку, що касаційна  скарга  не  підлягає
задоволенню з наступних підстав.
     Судами встановлено, що позивачу у період з 01.01.2001 року по
01.08.2002 року податковим органом нараховано   27  993,  73  грн.
пені за порушення термінів сплати податку на  додану  вартість  та
податку на прибуток.
     Платіжними дорученнями за №1296 від 27.08.2003 року та № 1338
від  02.07.2003  року  Товариство  сплатило   податок  на   додану
вартість в сумі 19 367 грн. та податок на прибуток на суму  у  230
800 грн.
     Повідомленням  за  №106250034885807   від   18.09.2003   року
Житомирська ОДПI здійснила перерозподіл сплаченого: із суми 19 367
грн. спрямувала 372, 04 грн.  на  погашення  пені  по  податку  на
додану вартість, а із суми 230 800 грн.  -  27  693,  95  грн.  на
погашення пені по податку на прибуток.
     Вирішуючи спір, суди правильно зазначили, що   Закон  України
"Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників  податків   перед
бюджетами  і  державними   цільовими   фондами"   ( 2181-14 ) (2181-14)
            є
спеціальним  законом  з  питань  оподаткування,  який   установлює
порядок погашення зобов'язань юридичних або  фізичних  осіб  перед
бюджетами та державними цільовими  фондами  з  податків  і  зборів
(обов'язкових платежів), включаючи збір  на  обов'язкове  державне
пенсійне страхування та  внески  на  загальнообов'язкове  державне
соціальне страхування,  нарахування  і  сплати  пені  та  штрафних
санкцій, що застосовуються  до  платників  податків  контролюючими
органами, у тому числі за порушення у  сфері  зовнішньоекономічної
діяльності,  та  визначає   процедуру   оскарження   дій   органів
стягнення.
     За визначенням наведеним у п.1.4 ст. 1 Закону, пеня це  плата
у вигляді процентів, нарахованих на суму  податкового  боргу  (без
врахування пені), що справляється з платника податку у  зв'язку  з
несвоєчасним погашенням  податкового  зобов'язання,  а  податковий
борг,  відповідно  із  п.1.3  зазначеної   норми,   є   податковим
зобов'язанням,  самостійно  узгодженим  платником   податків   або
узгодженим  в  адміністративному  чи  судовому  порядку,  але   не
сплаченим  в установлений строк, а  також пеня, нарахована на суму
такого податкового зобов'язання.
     За змістом абзацу другого п.п.16.3.3 п.16.3  ст.  16  Закону,
якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового
боргу (його частини)  або  не  визначає  її  окремо  у  платіжному
документі  (чи  визнає  з  порушенням  зазначеної  пропорції),  то
податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми
на суму, що спрямовується на погашення такого  податкового  боргу,
(його частини), та  суму,  що  спрямовується  на  погашення  пені,
нарахованої  на  суму  також  погашення  податкового  боргу  (його
частини), та надсилає такому  платнику  податків  повідомлення,  в
якому міститься зазначена інформація.
     Це означає, що  умовою для нарахування пені та   самостійного
розподілу податковим органом сплачених платником податків сум  для
її  погашення  є  наявність  податкового  боргу,   узгодженого   в
установленому законом порядку.
     Оскільки судами  встановлено,  що  податковий  борг  належним
чином не узгоджений,  а  порушення  термінів  сплати  податків  не
доведено,  то  висновки  про  відсутність  у  податкового   органу
законних підстав для  нарахування  пені  та   розподілу  сплачених
Товариством сум є обгрунтованим.
     При цьому, апеляційний суд дійшов правильного  висновку  щодо
необхідності  притягнення  для  у  часті   у   справі   відділення
Державного казначейства України у м. Житомирі, оскільки повернення
з  бюджету  зайво   сплачених   податків   здійснюються   органами
Державного казначейства України.
     За  таких  обставин  доводи   касаційної   скарги   висновків
апеляційного суду не спростовують, а тому підлягають відхиленню.
     За  правилами   ч.1  ст.224  КАС  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,  якщо
апеляційний  суд   не  допустив  порушень  норм  матеріального   і
процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення,
то  суд  касаційної  інстанції  залишає   касаційну   скаргу   без
задоволення,  а  рішення - без змін.
     На  підставі  викладеного,  керуючись  ст.ст.  223,  230  КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,  колегія суддів
 
                        у х в а л и л а :
     Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової
інспекції  області   залишити   без   задоволення,   а   постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від 19 травня  2005
року - без змін.
     Ухвала  набирає  законної  сили  з  моменту  проголошення   і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк  та  у  порядку
визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
        .
     Головуючий   М.I. Цуркан
     Судді:  С.Є. Амєлін
     М.I. Гурін
     М.Г. Кобилянський
     Д.В.Ліпський