ВИЩИЙ  АДМIНIСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

                вул. Московська, 8, м. Київ, 01010

     справа № к-7283/06

                              УХВАЛА

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

     17 жовтня 2006 року  м. Київ

     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   в
складі:

     Суддів -  Панченка О.Н.

     Смоковича М.I.,

     Веселької Т.Ф.,

     Чумаченко Т.А.,

     Мироненка  О.В. (суддя - доповідач)

     провівши попередній розгляд адміністративної справи

     за касаційною скаргою Володимирецької ОДПI

     на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
6 квітня 2005 року

     за позовом Антонівського споживчого товариства

     до Володимирецької ОДПI

     про визнання недійсним податкового повідомлення рішення,

                       В С Т А Н О В И ЛА :

     У  листопаді  2004  року  Антонівське   споживче   товариство
 звернулося до суду з позовом до Володимирецької ОДПI про визнання
недійсним податкового повідомлення рішення, посилаючись на те,  що
відповідачем, в порушення чинного законодавства  було  застосовано
штрафні  санкції  за  порушення  Закону  України   "Про   державне
регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим,  коньячним  і
плодовим,   алкогольними   напоями   та    тютюновими    виробами"
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
         на підставі Закону України  "Про  порядок  погашення
зобов'язань платників податків перед державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
          проведено  неправомірно,  оскільки   зазначені   вище
порушення не пов'язаними з оподаткуванням.

     Рішенням  Господарського  суду  Рівненської  області  від  16
грудня 2004 року було задоволено позовні вимоги позивача.

     Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 6
квітня 2005 року апеляційну  скаргу  відповідача  було  задоволено
частково, рішення суду першої інстанції було  скасовано  частково.
Відмовлено в застосуванні штрафних санкцій на суму 1 700  грн.  та
визнані недійсними податкові повідомлення - рішення від 11  травня
2004 року та від 13 серпня 2004 року, у решті рішення суду  першої
інстанції залишено без змін.

     У касаційній скарзі відповідач  просить  скасувати  постанову
суду апеляційної інстанції та направити справу на  новий  розгляд,
посилаючись на порушення норм матеріального права.

     Заслухавши доповідь судді,  дослідивши  матеріали  справи  та
перевіривши  наведені  в  скарзі  доводи,  колегія  суддів  дійшла
висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

     У  відповідності  з  вимогами  Закону  України  "Про  порядок
погашення  зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами   та
державними    цільовими    фондами"     ( 2181-14 ) (2181-14)
        ,     податкове
зобов'язання  -  зобов'язання  платників  податків   сплатити   до
бюджетів або державних цільових фондів відповідну  суму  коштів  у
порядку та у строки. Визначені  цим  законом  та  іншими  законами
України.

     Відповідно до п.1.5. ст.1. зазначеного  вище  закону  штрафна
санкція - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми
податкового зобов"язання, яка справляється з платника  податків  у
зв'язку з порушенням ним правил оподаткування.

     При розгляді справи, суд апеляційної інстанції дійшов вірного
висновку, що  штрафні  санкції,  застосовані  до  позивача  не  за
порушення правил оподаткування,  а  тому  у  відповідача  не  було
законних підстав для призначення їх, як  податкового  зобов'язання
 відповідно  до  вимог  Закону  України  "Про  порядок   погашення
зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та  державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
          про   граничний  строк  сплати  та
положень щодо наслідків несплати.

     Згідно акту перевірки в місці торгівлі кафе - бару  "Зустріч"
знаходяться  декларації  про  встановлені  максимальні   ціни   на
тютюнові вироби, які не належно засвідчені печаткою виробника  або
імпортера, що відповідно до ч.15 ст.6 Декрету  Кабінету  Міністрів
України "Про акцизний збір" ( 18-92 ) (18-92)
         свідчить про  відсутність  у
місці торгівлі належних копій декларацій.

     З огляду на викладене, постановлене по справі судове  рішення
відповідає  обставинам   справи,   наданим   доказам   та   нормам
матеріального і процесуального закону, а доводи касаційної  скарги
його  не спростовують.

     За правилами частини 1 статті 224  Кодексу  адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
        , якщо суди не  допустили  порушень
норм  матеріального   і   процесуального   права   при   ухваленні
оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної  інстанції  залишає
касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

     Керуючись   статтями   210,   220^1,   223,   224,    Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
        , колегія суддів,

     У Х В А Л И Л А :

     Касаційну   скаргу   Володимирецької   ОДПI   залишити    без
задоволення,  постанову  Львівського  апеляційного  господарського
суду від 6 квітня 2005 року  залишити без змін.

     Ухвала оскарженню не підлягає.

     Судді:  Панченко О.Н.

     Смокович М.I.

     Весельська Т.Ф.

     Чумаченко Т.А.

     Мироненко  О.В.  

     Копія вірна  Мироненко О.В.