ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого: Панченка О.Н. (доповідача),
суддів: Весельської Т.Ф.,
Мироненка О.В.,
Смоковича М.I.,
Чумаченко Т.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову апеляційного суду Закарпатської області
від 27 вересня 2005 року
у справі за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 та Рокосівської сільської ради Хустського району
Закарпатської області
про визнання частково недійсним державного акту на право
приватної власності на землю,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2000 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до
Рокосівської сільської ради Хустського району Закарпатської
області про скасування Державного акту про право приватної
власності на землю виданого ОСОБА_2 В ході судового засідання
буди замінені сторони по справі, у якості позивачки залучено
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивачка) та у якості
відповідача -ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, відповідачка).
Позивачка ОСОБА_1, яка підтримала позов та просила скасувати
Державний акт про право приватної власності на землю, виданий
ОСОБА_2, в частині земельної ділянки, на якій розміщений належний
їй будинок та 1 м за фундаментом будинку, загальною площею 67, 9
м^2.
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від
04 липня 2005 року позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.
Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 27
вересня 2005 року рішення Хустського районного суду Закарпатської
області від 04 липня 2005 року скасовано та постановлено нове
рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
В касаційній скарзі позивачка просить скасувати постанову
апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої
інстанції, посилаючись на порушенням судом апеляційної інстанції
норм матеріального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає,
що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Постановляючи судове рішення про скасування рішення суду
першої інстанції та відмовляючи у задоволені позову суд
апеляційної інстанції посилався на те, що оскільки ОСОБА_1
відповідно до вимог ст. 30 Цивільного процесуального кодексу
України ( 1618-15 ) (1618-15)
, чинної на момент розгляду справи, не довела і
не подала суду доказів про те, що вона є власником або
користувачем земельної ділянки, на якій розташований належний їй
будинок, тому видачею ОСОБА_2 державного акту на право приватної
власності на землю права ОСОБА_1 порушені не були.
Такі висновки суду апеляційної інстанції не відповідають
обставинам, встановленим відповідно матеріалам справи, а рішення
постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального
права.
З матеріалів справи вбачається (а.с. 13), що Рішенням
виконавчого комітету Рокосівської сільської ради НОМЕР_1 погоджено
рішення загальних зборів колгоспників від 04 квітня 1988 року про
виділення ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва жилого
будинку.
Ані суд першої інстанції, ані апеляційний суд вказане рішення
колгоспників не витребували та не перевірили чи дійсно цим
рішенням виділено ОСОБА_1 земельну ділянку і де саме.
Таким чином, суд апеляційної інстанції порушив вимоги ст. ст.
69, 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
.
Крім того, суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу та
постановляючи судове рішення, вийшов за межі позовної заяви
ОСОБА_1, якою вона просила визнати незаконним рішення Рокосівської
сільської ради від 19 грудня 1996 року та частково недійсним
Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку,
виданого ОСОБА_2, фактично вирішивши спір про право ОСОБА_1 на
земельну ділянку.
Суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин
норми ст. 30 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
в редакції
1990 року, вважаючи, що спірні правовідносини виникли з моменту
придбання ОСОБА_1 за договором дарування від 05 вересня 1989 року
будинку.
Проте з такими висновками апеляційного суду не можна
погодитися, оскільки на момент придбання позивачкою ОСОБА_1 жилого
будинку, 05 вересня 1989 року, діяв Земельний кодекс ( 2768-14 ) (2768-14)
УРСР в редакції 1970 року, згідно з вимогами ст. 20 якого
передбачалося, що право землекористування громадян, які проживають
в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових
книгах сільських рад, а в містах і селищах міського типу - в
реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад
народних депутатів.
При цьому суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що
судом першої інстанції при розгляді справи в судовому засіданні
були оглянуті шнурові книги Рокосівської сільської ради (а.с. 41,
54), які підтверджували право користування ОСОБА_1 земельною
ділянкою.
Оскільки порушення судом апеляційної інстанції норм
матеріального та процесуального права призвели до неправильного
вирішення справи і не можуть бути усунуті судом касаційної
інстанції, ухвалена постанова апеляційного суду Закарпатської
області від 27 вересня 2005 року підлягає скасуванню, а справа -
направленню на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
УХВАЛИЛА :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову апеляційного суду Закарпатської області від 27
вересня 2005 року скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Рокосівської сільської
ради Хустського району Закарпатської області про визнання частково
недійсним державного акту на право приватної власності на землю
направити на новий апеляційний розгляд.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та
оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.Н. Панченко
Судді: Т.Ф. Весельська
О.В. Мироненко
М.I. Смокович
Т.А. Чумаченко