ВИЩИЙ  АДМIНIСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ
     01010 м. Київ, вул. Московська, 8
                           У Х В А Л А
                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 
     12.10.2006
                                                       № К-9866/06
     Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
     Карася О.В. (головуючого),
     Маринчак Н.Є.,  Сергейчука  О.А.,   Усенко  Є.А.,   Шипуліної
Т.М.
     при секретарі: Міненко О.М.
     за участі представників  позивача:  Заїкіної  Л.А.,  Папакици
В.В.
     розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну  скаргу
Державної податкової інспекції у Київському районі м.  Харкова  на
рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2005  та
постанову  Харківського  апеляційного  господарського   суду   від
23.08.2005 по справі № 27/101-05
     за позовом  Приватного підприємства "Метида"
     до  Державної податкової інспекції  у  Київському  районі  м.
Харкова
     про  визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
 
                            ВСТАНОВИВ:
     Заявлено позовні вимоги  про  визнання  недійсними  податкові
повідомлення-рішення ДПI у Київському районі м. Харкова:
     від  04.03.2005  №  0000792600/0,   №   0000862600/0   та   №
0000852600/0;
     від 28.05.2004 № 120310007238925, №120310007238926;
     від 10.06.2004 № 120310007249340;
     від 26.08.2004 № 120310007348719, №120310007359714.
     Рішенням  Господарського   суду   Харківської   області   від
01.07.2005,   залишеним   без   змін    постановою    Харківського
апеляційного господарського суду від 23.08.2005, позов задоволено.
     Відповідач (ДПI) звернувся із касаційною скаргою на зазначені
рішення та постанову, і просить  їх  скасувати  та  прийняти  нове
рішення, яким в позові відмовити.  В  обгрунтування  зазначає  про
порушення судом норм п. 5.3 ст.  5  Закону  України  "Про  порядок
погашення  зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами   та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
        .
     Позивач (ДПI) надав заперечення на касаційну скаргу, в  якому
зазначив про не обгрунтованість касаційної скарги і просив  судові
рішення залишити без змін.
     Перевіривши   доводи   касаційної   скарги,   рішення    суду
апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна  скарга
підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
     В силу пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 №
2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників  податків  перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
          -  платник
податків  зобов'язаний  самостійно   сплатити   суму   податкового
зобов'язання,  зазначену  у  поданій  ним  податковій  декларації,
протягом десяти  календарних  днів,  наступних  за  останнім  днем
відповідного граничного  строку,  передбаченого  підпунктом  4.1.4
пункту  4.1  статті  4  цього  Закону   для   подання   податкової
декларації. У разі коли відповідно до  закону  контролюючий  орган
самостійно визначає податкове зобов'язання  платника  податків  за
причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства,
платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового
зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного  податку,
а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів  від  дня
отримання податкового повідомлення про таке  нарахування.  У  разі
визначення  податкового  зобов'язання  контролюючим   органом   за
підставами, зазначеними у підпунктах "а"  -  "в"  підпункту  4.2.2
пункту  4.2  статті  4,  платник  податків  зобов'язаний  погасити
нараховану   суму   податкового   зобов'язання   протягом   десяти
календарних днів від дня отримання податкового повідомлення,  крім
випадків  коли  протягом  такого  строку  такий  платник  податків
розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
     Як  встановлено  судами  попередніх  інстанцій  -  ДПI   було
проведено перевірку Позивача щодо дотримання вимог податкового  та
валютного законодавства за період з 01.10.2003 по  01.01.2005,  за
результатами якої складений Акт № 763/26-222  від  28.02.2005,  де
зазначено про порушення пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України  №
2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників  податків  перед
бюджетами  та  державними   цільовими   фондами"   ( 2181-14 ) (2181-14)
           -
несвоєчасна сплата узгодженого податкового зобов'язання по податку
на  прибуток,  і  тому   були   прийняті   оскаржувані   податкові
повідомлення-рішення на загальну суму 8 828,03 грн.
     від  04.03.2005  №  0000792600/0  (10%  (2  233,15  грн.),  №
0000862600/0 (20% (187,32 грн.) та № 0000852600/0 (50%  (6  407,56
грн.) - від  несвоєчасно  сплаченого  податкового  зобов'язання  з
податку на прибуток.
     Крім  того  податковими  повідомленнями-рішеннями  нараховано
пеню на суму податкового боргу з податку на прибуток:
     від 28.05.2004 №  120310007238925,  №120310007238926  в  сумі
4,14 грн. та 13,51 грн.;
     від 10.06.2004 № 120310007249340 - 19,41 грн.;
     від 26.08.2004 №  120310007348719,  №120310007359714  в  сумі
39,01 грн. та 73,83 грн.
     Підставою нарахування податку стали наступні обставини:
     за результатами роботи Позивача за I квартал 2004  року  сума
податкового зобов'язання з податку на прибуток склала 54 900 грн.;
     за  результатами   господарської   діяльності   Позивача   за
2003-2004 роки ТОВ "Метида" було заявлено до відшкодування ПДВ, що
відповідно було  відображено  в  поданих  за  цей  звітний  період
деклараціях;
     у серпні 2003 року  ТОВ  "Метида"  надало  до  ДПI  податкову
декларацію з податку на  додану  вартість  за  липень  2003  року,
згідно якої ТОВ заявило до відшкодування з бюджету ПДВ  у  розмірі
17 315 грн. шляхом перерахування на рахунок в установі банку;
     06.05.2004  ТОВ  "Метида"   направлено   лист   з   проханням
зарахувати відшкодування ПДВ в рахунок податку на прибуток  згідно
декларації з ПДВ на загальну суму 15 581,28 грн.;
     ДПI було проведено поетапно зарахування ПДВ в рахунок податку
на прибуток.
     При цьому задовольняючи позов, господарський  суд  виходив  з
того, що податкові повідомлення-рішення прийнятті безпідставно, на
підставі матеріалів перевірки, проведеної незаконно, без  належних
повноважень, і тому підлягають  визнанню  недійсними.  I  оскільки
Позивачем були виконані всі вимоги діючого законодавства  відносно
своєчасної сплати податку на прибуток: наявна  переплата  з  цього
податку; наявні суми  ПДВ,  які  підлягали  відшкодуванню  на  час
звернення до податкової інспекції з відповідним листом  про  зміну
напрямку відшкодування та наявність права на таку зміну  напрямку;
сплата    податку    грошовими     коштами,     тому     податкові
повідомлення-рішення визнано недійсними.
     Суд апеляційної інстанції із цим висновки Господарського суду
Харківської області погодився, як таким, що відповідає  обставинам
справи.
     Однак суд касаційної інстанції із таким  висновком  судів  не
погоджується,  оскільки  суди  детально  не   дослідили   фактичні
обставини  справи  і  винесли  необгрунтоване   рішення,   зокрема
залишено поза увагою дослідження питання  про  зарахування  ПДВ  в
рахунок податку на прибуток, та не зазначено конкретно, яка  сума,
звідки і головне - коли відбувалось зарахування. Тобто суд повинен
був детально дослідити строки погашення  податкового  зобов'язання
відповідно до Закону України "Про  порядок  погашення  зобов'язань
платників  податків  перед  бюджетами  та   державними   цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
        , а саме - коли ДПI на підставі заяви платника
сформував висновок в режимі "зміна напряму відшкодування за сумами
ПДВ,  не   використаними   платником   на   погашення   податкових
зобов'язань"  із  зазначенням  реквізитів  декларації,   за   якою
проведено  відшкодування,  яке  в   загальному   порядку   повинно
подаватись до органів державного казначейства.
     Відповідно  оскільки  в   силу   ч.   1   ст.   220   Кодексу
адміністративного  судочинства  України  ( 2747-15 ) (2747-15)
           перевіряючи
правильність застосування судами першої та  апеляційної  інстанцій
норм  матеріального  та  процесуального  права,  правової   оцінки
обставин у справі - суд касаційної інстанції не може  досліджувати
докази, встановлювати та визнавати  доведеними  обставини,  що  не
були встановлені в судовому рішенні,  та  вирішувати  питання  про
достовірність того чи іншого доказу, тому суд касаційної інстанції
вважає  рішення  судів  першої   та   апеляційної   інстанцій   не
обгрунтованими та помилковими, що підлягають скасуванню, а  справа
направленню на  новий  розгляд.  Господарському  суду  Харківської
області при новому розгляді по суті, врахувати наведене.
     Керуючись ст. ст.  160,  220,  221,  223,  227,  230  Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
        , суд, -
 
                             УХВАЛИВ:
     Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у  Київському
районі м. Харкова задовольнити частково.
     Рішення   Господарського   суду   Харківської   області   від
01.07.2005 та постанову Харківського  апеляційного  господарського
суду від  23.08.2005  по  справі  №  27/101-05  скасувати.  Справу
направити на новий  розгляд  до  Господарського  суду  Харківської
області.
     Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню
не підлягає.
     Головуючий  О.В. Карась
     Судді:  Н.Є Маринчак
     О.А. Сергейчук
     Є.А. Усенко
     Т.М. Шипуліна