Справа № К-22390/06

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Ліпського Д.В. -  головуючий,

Амєліна С.Є.  -  суддя-доповідач,

Гуріна М.I.,

Кобилянського М.Г.,

Юрченка В.В.,

при секретарі Проценко О.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міського суду Миколаївської області від 20 травня 2003 року та ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області від 07 серпня 2003 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Вознесенської виправної колонії №72 Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області про стягнення грошової компенсації,

в с т а н о в и л а :

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач ставить питання про скасування судових рішень, якими відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації частини грошового забезпечення у зв'язку з порушенням строку його виплати. Просить постановити нове рішення про задоволення позову.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач з 1995 року по 30 квітня 2000 року проходив службу у Вознесенській виправній колонії №72 Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області й відповідачем порушувалися строки виплати грошового забезпечення.

Вважаючи, що відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (2050-14) суб'єкт владних повноважень зобов'язаний сплатити компенсацію частини грошового забезпечення,  ОСОБА_1 в травні 2003 року звернувся в суд з позовом.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

При прийнятті рішень про відмову в задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанцій обгрунтовано виходили з того, що Закон України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (2050-14) не поширюється на спірні правовідносини, які виникли до набрання ним чинності, тобто до 01 січня 2001 року.

Судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підстав для їх скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вознесенського міського суду Миколаївської області від 20 травня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 07 серпня 2003 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.