Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого  Голубєвої Г.К.

Суддів  Брайко А.I.

Карася О.В.

Рибченко А.О.

Федорова М.О.

секретаря судового засідання  Ткачук Н.В.

за участю представників:

позивача:  Пилипчук Л.М.

відповідача:  Оніщук В.П.

розглянувши касаційну скаргу Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.06.2005 року

у справі №17/172

за позовом Державного підприємства "Рівнеторф"

до Державної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 26 листопада 2004 року позов задоволено частково; визнано недійсними податкове повідомлення-рішення №0002842341/0/23-127 від 31 березня 2003 року та податкове повідомлення-рішення №0002832341/0/23-127 від 31 березня 2003 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 95963, 58 та штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 47981, 79 грн.; в задоволенні решти вимог позивача відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01 червня 2005 року залишено без змін рішення Господарського суду Рівненської області від 26 листопада 2004 року.

Відповідач, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.06.2005 року по справі №17/172 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ДП "Рівнеторф", вказуючи на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач стверджує, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильних висновків по справі №17/172, зробили вірну оцінку доказам, тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги відповідача та скасування оскаржуваних рішень.

Господарський суд Рівненської області в рішенні від 26.11.2004 року здійснив заміну відповідача з ДПI у м. Рівне на Рівненську ОДПI у зв'язку з реорганізацією.

Вищим адміністративним судом України в судовому засіданні здійснено заміну Рівненської ОДПI на ДПI у м. Рівне, у зв'язку з її реорганізацією, відповідно до ст. 55 КАС України (2747-15) .

Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі акту перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП "Рівнеторф" за період з 01.01.2000 року по 31.12.2000 року ДПI у м. Рівне прийняті податкові повідомлення-рішення:

1 - №0002842341/0/23-127 від 31 березня 2003 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 240 000 грн. (160 000 грн. основного платежу та 80 000 грн. штрафних санкцій);

2 - №0002832341/0/23-127 від 31 березня 2003 року про нарахування податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 146 722,50 грн. (основний платіж -97 815 грн., штрафні санкції - 48 907,50 грн.).

3 - №0001202343/0/23-300 від 31 березня 2003 року про визначення податкового зобов'язання зі сплати штрафу в сумі 13 249,44 грн.

В акті перевірки відповідачем вказано, що ДП "Рівнеторф" подавало декларацію "Про оподаткування прибутку підприємств" у 2000-2002 роках про сплату консолідованого податку, включаючи філії та порушило п. 4.1 ст. 4, пп. 11.3.1, 11.3.5 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) .

Перевіркою встановлено, що ДП "Рівнеторф" є засновником восьми дочірніх підприємств (філій), а також у його складі діють дві виробничі дільниці без права юридичної особи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пп. 2.1.3 ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) встановлено, що платниками податку є філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі філії), зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади...

Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету територіальної громади за місцезнаходженням філії несе платник податку, у складі якого знаходиться така філія.

В пункті 1.1 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) зазначено, що платниками податків є юридичні особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законом покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

В матеріалах справи наявна довідка ЄДРПОУ (із змінами від 16.07.1997 року) (а.с. 107 том 1), яка вказує, що філія "Смигаторф" не має права юридичної особи, однак, відповідно до статуту Дочірнього підприємства "Смигаторф" зареєстрованого 05.07.2002 року розпорядженням голови Дубенської районної державної адміністрації (а.с. 127 - 134) підприємство є юридичною особою з дня державної реєстрації.

Однак, при перевірці позивача, відповідач дані обставини не врахував та визначив валові доходи та валові витрати ДП "Рівнеторф" з врахуванням валових доходів та витрат восьми дочірніх підприємств, які є юридичними особами та самостійними платниками податку на прибуток.

Судами також доведено, що відповідно до наданих позивачем платіжних доручень-регістрів бухгалтерського обліку не є авансовими платежами надходження, які відповідач відносить до валового доходу ДП "Рівнеторф".

Також суди вказують на безпідставність донарахування податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 95 963,58, оскільки відсутня база оподаткування відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР)

Посилання відповідача на неприйняття до уваги Львівським апеляційним господарським судом його клопотання про витребування доказів спростовується п. 2 ст. 195 КАС України (2747-15) , оскільки суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обгрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необгрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Крім того, підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції, відповідно до ст. 227 КАС України (2747-15) є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, якою провадження у справі не закінчується; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції; справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом касаційної інстанції обгрунтованою; судове рішення ухвалено чи підписано не тим суддею або не тими суддями, які розглянули справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання; суд вирішив питання про права, свободи, інтереси та обов'язки осіб, які не були повідомлені про можливість вступити у справу; суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був або не може бути усунений ухваленням додаткового рішення.

Отже, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 01.06.2005 року  прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, судами дана правильна оцінка обставин справи, тому Вищий адміністративний суд України не знаходить підстав для зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції у справі № 17/172.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу  Державної податкової інспекції у м. Рівне залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.06.2005 року  по справі №17/172  - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .