Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого),

Брайка А.I.  Голубєвої Г.К., Рибченка А.О., Федорова М.О.

при секретарі:   Сорокіній Л.В

представники сторін в судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Митра-Агро"на рішення Господарського суду Херсонської області від 10.05.2005 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 01.09.2005 по справі № 7/85-О-05

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Митра-Агро"

до  Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про  визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Митра-Агро" (далі - ТОВ) звернулося до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 22.09.2004 № 0002562600/0 про донарахування податкового зобов'язання з ПДВ на суму 319 886,77 грн. та 159 943,39 грн. штрафні санкції та від 22.09.2004 № 0002602600/0 про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2004 року.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 10.05.2005, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 01.09.2005, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач (ТОВ) звернувся із касаційною скаргою на вказані судові рішення, посилаючись на порушення судами норм пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та пп. 6.2 п. 6 Порядку заповнення податкової декларації і просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 10.05.2005 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 01.09.2005 по справі № 7/85-О-05, як незаконні та задовольнити позовні вимоги.

Відповідач (далі - ДПI) надав заперечення на касаційну скаргу, де пославшись на пп. 7.2.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) зазначив про правомірність висновків судів щодо обов'язкового зазначення місцезнаходження юридичної особи. При цьому ДПI зазначила про рішення судів щодо контрагентів Позивача, установчі документи яких визнані недійними в судовому порядку, що і є на думку ДПI фактом не визначення місцезнаходження юридичних осіб. А тому, оскільки контрагенти Позивача не здійснювали отримання та віднесення до бюджету ПДВ, зазначений факт ДПI розцінює як відсутність у ТОВ підстави включення до податкового кредиту ПДВ і відповідно відсутність підстав для бюджетного відшкодування. Враховуючи зазначене в запереченні на касаційну скаргу, ДПI просить рішення Господарського суду Херсонської області від 10.05.2005 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 01.09.2005 по справі № 7/85-О-05 залишити без змін, скаргу без задоволення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, заперечення на неї, рішення судів першої та апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

В силу пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Виносячи судові рішення суди попередніх інстанцій посилаючись на норму пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , вмотивовані тією обставиною, що у податкових накладних, наданих позивачем, відсутня адреса продавця. Зазначена обставина на думку судів унеможливлює включення сум, зазначених у таких податкових накладних, до податкового кредиту.

Недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені ДПI в результаті перевірки Позивача, зокрема відсутність адреси Позивача, не робили накладні недійсними, не свідчили про їх неналежність та недопустимість як доказів.

Ці накладні могли бути підставою для висновку суду, зробленого в результаті оцінки всіх доказів у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) про можливість ідентифікації контрагентів, про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати ПДВ.

При цьому визнання недійсними установчих документів контрагентів Позивача не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених Позивачем витрат до податкового кредиту та не свідчить про обгрунтованість рішення ДПI, так як згідно із абз. 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) - підставою для відповідальності платника податків є не підтвердження сум податку, включених до податкового кредиту на момент перевірки платника податку. Зазначене ж судами досліджено не було.

А в силу ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі - суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Тому з огляду на неповне встановлення у справі обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржені постанова та рішення суду скасуванню, а справа направленню на новий розгляд. Господарському суду Херсонської області при новому розгляді врахувати наведене.

Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Митра-Агро" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 10.05.2005 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 01.09.2005 по справі № 7/85-О-05 скасувати.

Справу № 7/85-О-05 направити на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.