ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 жовтня 2006 року К-13491/06
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Харченка В.В.,
суддів: Берднік I.С.,
Васильченко Н.В.,
Кравченко О.О.,
Матолича С.В.,
при секретарі - Мельник I.М.
сторони:
від позивачів:
Костюкович Д.К., Кривенко О.П.,
від ОСОБА_1:
ОСОБА_5
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дунаєвецького
районного суду Хмельницької області від 1 вересня 2005 року та на
ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 1 листопада 2005
року у справі за позовом ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Дунаєвецької
районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання
неправомірною відмови державного реєстратора у проведені державної
реєстрації змін до установчих документів товариства з обмеженою
відповідальністю "Житлобудінвест" та зобов'язання проведення такої
реєстрації, -
в с т а н о в и л а :
В вересні 2005 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, звернулись до
суду з позовом до Дунаєвецької районної державної адміністрації
Хмельницької області про визнання неправомірною відмови державного
реєстратора у проведені державної реєстрації змін до установчих
документів товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ БКФ
"Житлобудінвест" та зобов'язання проведення такої реєстрації.
В обгрунтування вимог позивачі посилаються на те, що вони є
учасниками ТОВ БКФ "Житлобудінвест" і 13 вересня 2005 року ними
було подано необхідні документи до Дунаєвецької районної державної
адміністрації Хмельницької області для проведення державної
реєстрації змін до установчих документів ТОВ БКФ "Житлобудінвест".
Однак, 3 серпня 2005 року державним реєстратором було
відмовлено в проведені такої реєстрації, в зв'язку з
невідповідністю відомостей засновників юридичної особи відомостям
щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі.
Позивачі вважали таку відмову незаконною, і просили визнати
її неправомірною та зобов'язати Дунаєвецьку районну державну
адміністрацію Хмельницької області провести державну реєстрацію
змін до установчих документів ТОВ БКФ "Житлобудінвест".
Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області
від 1 вересня 2005 року, позов задоволено, зобов'язано державного
реєстратора Дунаєвецької районної державної адміністрації
Хмельницької області провести державну реєстрацію змін до
установчих документів ТОВ БКФ "Житлобудінвест" поданих учасниками
даного товариства.
ОСОБА_1, як третя особа, звернувся з апеляційною скаргою до
апеляційного суду Хмельницької області і просив скасувати рішення
суду першої інстанції як таке, що порушує його права та
охоронювані законом інтереси і ухвалити нове рішення, яким
відмовити позивачам в задоволені позовних вимог.
Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 1
листопада 2005 року відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та
залишено без змін рішення Дунаєвецького районного суду
Хмельницької області від 1 вересня 2005 року
Не погоджуючись, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою в
якій просить скасувати рішення Дунаєвецького районного суду
Хмельницької області від 1 вересня 2005 року та ухвалу
апеляційного суду Хмельницької області від 1 листопада 2005 року і
прийняти нове рішення, яким відмовити позивачам у задоволенні
позовних вимог.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ОСОБА_2,
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали Державному реєстратору Дунаєвецької
районної державної адміністрації Хмельницької області перелік
документів, необхідних для реєстрації нової редакції статуту ТОВ
БКФ "Житлобудінвест". В проведенні реєстрації вказаним особам було
відмовлено Державним реєстратором з посиланням на частину 1 статті
27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та
фізичних осіб-підприємців" ( 755-15 ) (755-15)
, в якій зазначається, що
підставами для відмови у проведені державної реєстрації юридичної
особи є невідповідність відомостей про засновників (учасників)
юридичної особи відомостями щодо них, які містяться в Єдиному
державному реєстрі.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з протоколу зборів
учасників товариства НОМЕР_2 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було створено (в
рівних долях 50/50) ТОВ БКФ "Житлобудінвест". 12 березня 2003 року
Дунаєвецькою районною державною адміністрацією було зареєстровано
статут і установчий договір товариства та внесено відомості про
його створення до Єдиного державного реєстру.
12 травня 2003 року, на зборах ТОВ БКФ "Житлобудінвест", було
прийнято рішення про вступ ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до складу
засновників товариства, а також збільшення статутного фонду
товариства і перерозподіл часток у статутному фонді, що вбачається
з протоколу зборів учасників товариства НОМЕР_1.
У справі встановлено, що зборами учасників товариства від 16
червня 2005 року (протокол НОМЕР_3) ОСОБА_1, за невиконання
обов"язків учасника товариства, передбачених статутом, та
перешкоджання своїми діями досягненню цілей товариства, було
виключено зі складу учасників ТОВ БКФ "Житлобудінвест" і за
допущене зловживання службовим становищем, усунено від виконання
обов"язків директора товариства.
Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов,
виходили з того, що на час розгляду справи в суді рішення зборів
товариства про виключення ОСОБА_1 із складу учасників товариства
було чинним, а тому, при проведенні реєстрації змін до установчих
документів ТОВ БКФ "Житлобудінвест" права ОСОБА_1 не були
порушені.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р.
№11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
(із змінами та
доповненнями) вказано, що рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України. Обгрунтованим визнається рішення, в
якому повно відображені обставини, які мають значення для даної
справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки
є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Ухвалені у справі судові рішення вказаним вимогам не
відповідають.
Так, як вбачається з матеріалів справи, як під час розгляду
справи судом першої інстанції, так і під час апеляційного
провадження, скаржник посилався на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не
внесли своїх вкладів, а, отже, засновниками товариства не було
сформовано статутний фонд товариства в повному обсязі як це
вимагає положення частини 2 статті 16 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
і не проводилось державної
реєстрації змін до установчих документів у відповідності до
положення статі 7 цього ж закону.
Посилаючись на вказані обставини скаржник стверджує, що
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не стали членами ТОВ БКФ "Житлобудінвест", не
мали прав голосу на загальних зборах учасників цього товариства, а
тому не правомірно здійснили перерозподіл часток у статутному
фонді.
З'ясування вказаних обставин є необхідним для правильного
вирішення спору, оскільки згідно частини 2 статті 16 Закону
України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
(у відповідній
редакції) збільшення статутного фонду може бути здійснено лише
після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів (оплати
акцій), крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, правової оцінки
обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу.
Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанції у
повній мірі не встановлено обставини, які мають значення для
вирішення спору та не встановлення яких може призвести до
неправильного вирішення справи, ухвалені у справі судові рішення
підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий
розгляд відповідно до вимог частини 2 статті 227 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Керуючись статтями 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
Вищого адміністративного суду України,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від
1 вересня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької
області від 1 листопада 2005 року скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до Дунаєвецького
районного суду Хмельницької області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий
судді