Справа № К-18597/06

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Ліпського Д.В. - головуючий,

Амєліна С.Є. - суддя-доповідач,

Гуріна М.I.

Загороднього А.Ф.

Кобилянського М.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 25 січня 2006 року та на ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернігівської області від 21 березня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про стягнення доплати до грошового забезпечення,

в с т а н о в и л а :

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, позивач ставить питання про скасування судових рішень, якими відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення доплати до грошового забезпечення. Просить направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у 1999 році позивачу виповнилося 45 років й він як військовослужбовець набув право на пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) , але продовжував  службу в органах внутрішніх справ до жовтня 2002 року.

В жовтні 2002 року ОСОБА_1. призначена пенсія на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) .

Вважає, що на підставі пункту 3 Указу Президента України від 04 жовтня 1996 року №926/96 (926/96) "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ", під час проходження служби в період з 1999 року по 2002 рік він мав право на доплату до грошового забезпечення в розмірі 25% суми пенсії, яка могла бути нарахована особам, що мають право на пенсію за вислугою років і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі.

Оскільки таку доплату позивачу не встановлювали та не виплачували, ОСОБА_1, вважаючи, що порушене його право на належне грошове забезпечення, 28 грудня 2005 року звернувся в суд з позовом.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з тих підстав.

Пунктом 3 Указу Президента України від 04 жовтня 1996 року №926/96 (926/96) "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ" керівникам органів внутрішніх справ у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів, надано право встановлювати, зокрема, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі, - щомісячну доплату в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована.

Вирішуючи спір районний суд, з висновками якого погодився апеляційний суд,  обгрунтовано виходили з того, що не встановлення та не нарахування за спірний період суб'єктом владних повноважень доплати до грошового забезпечення ОСОБА_1 не суперечить вимогам вказаного нормативно-правового акту.

Судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому передбачених статтею 227 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підстав для їх скасування і направлення справи на новий судовий розгляд не вбачається.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 25 січня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернігівської області від 21 березня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.