ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
11 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого Смоковича М.I.,
суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В.,
Чумаченко Т.А.,
при секретарі Марушевському А.А.,
з участю представника позивача: Яременко Є.Є.,
представника відповідача: Назарової О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній
інстанції адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Дніпро-Вікторія" (далі - ТзОВ "Дніпро-Вікторія") до Державної
податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва (далі - ДПI в
Оболонському районі м. Києва) про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ДПI у Оболонському районі м. Києва на
рішення Господарського суду міста Києва від 30 червня 2005 року та
ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30
листопада 2005 року,
в с т а н о в и л а :
У лютому 2004 року ТзОВ "Дніпро-Вікторія" звернулося в суд з
позовом до ДПI в Оболонському районі м. Києва про визнання
недійсними податкових повідомлення-рішення №0000672600/1 від 11
серпня 2003 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання
по податку на прибуток у сумі 4447607,00 грн., та
повідомлення-рішення №0000672600/2 від 14 січня 2004 року, яким
позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток у
сумі 8086558,00 грн.
Позивач указував, що відповідач податковим
повідомленням-рішенням N0000672600/0 від 21 липня 2003 року
відповідно з підпунктами 10.2.1 та 10.2.2 пунктуI0.2 статті l0
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та відповідно до підпунктів 17.l.3, 17.1.9 пункту
17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
визначив позивачу податкове зобов'язання по
податку на прибуток у сумі 4447607,00 грн. (4043279,00 грн.
основного платежу та 404328,06 грн. штрафних (фінансових)
санкцій).
Не погоджуючись з прийнятим податковим
повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному
порядку.
За результатами розгляду скарги, рішенням ДПI у Оболонському
районі м. Києва податкове повідомлення-рішення №0000672600/0 від
21 липня 2003 року залишено без зміни, а скаргу - без задоволення.
ДПI у Оболонському районі м. Києва прийнято податкове
повідомлення-рішення №0000672600/1 від 11 серпня 2003 року, яким
згідно з підпунктів 10.2.1 та 10.2.2 пункту I0.2 статті 10 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та
відповідно до підпунктів 17.1.3, 17.1.9 пункту 17.1 статті 17
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
позивачу визначено податкове зобов'язання по податку
на прибуток у сумі 4447607,00 грн. (4043279,00 грн. основного
платежу та 404328,06 грн. штрафних (фінансових) санкцій).
Рішенням ДПА України про результати розгляду скарги від 29
грудня 2003 року №10736/6/25-1115 податкове повідомлення-рішення
№0000672600/0 від 21 липня 2003 року скасовано в частині
застосування штрафних санкцій у сумі 404328,00 грн., а в іншій
частині - залишено без змін; також до позивача застосовано штрафні
санкції у сумі 8 086 556,00 грн.
Позивач вважав, що зазначені податкові повідомлення-рішення
не відповідають обставинам у справі та не узгоджуються з
податковим законодавством.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30 червня 2005
року, залишеним без зміни ухвалою Київського апеляційного
господарського суду від 30 листопада 2005 року, позов задовлено.
У касаційній скарзі ДПI в Оболонському районі м.Києва,
посилаючись на порушення судами норм матеріального та
процесуального права, просила рішення судів скасувати з ухваленням
нового рішення про відмову в позові.
Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з
направленням справи на новий судовий розгляд з таких підстав.
Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем
на підставі акту ДПА у м. Києві №85/20/26-20/2/30407788 від 17
липня 2003 року "Про результати позапланової документальної
перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТзОВ
"Дніпро - Вікторія" за період з 01 січня 2003 року по 01 квітня
2003 року" (надалі - акт перевірки від 17 липня 2003 року).
В акті перевірки від 17 липня 2003 року зазначено, що прийом
суми готівки (ставки) фіксується позивачем реєстраторами
розрахункових операцій. Фіскальні звітні чеки РРО, що додаються до
Книг обліку розрахункових операцій, та касові стрічки містять в
собі інформацію стосовно трьох розділів: "А" - продав; "Б"- купив;
"В" - виграш. У розділі "А" вказується сума готівки (ставки), яка
вноситься клієнтом на придбання права на участь у грі до її
проведення. Позивач продає за готівку гральні картки, у яких
зазначено подію, ставку та варіант гри. У розділі "Б" вказується
сума купівлі виграшних гральних карток у клієнтів, а в розділі
"В" - виграш.
Враховуючи вищевикладене, відповідачем зроблено висновок про
те, що букмекерська контора продає за готівку картки, які мають
власний код та номер, виграш гравця розраховується як різниця між
ставкою та сумою виграшу, який є базою оподаткування за ставкою 30
відсотків з виграшу гравців.
Відповідно до звітів про використання реєстраторів
розрахункових операцій (розрахункових книжок) сума виплат через
каси ТзОВ "Дніпро-Вікторія" становить 13500976,38 грн.
Вказані виплати кваліфіковані відповідачем як виплата
виграшів у розумінні вимог підпунктів 10.2.1 і 10.2.2 пункту 10.2
статті 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
З такими висновками суди першої та апеляційної інстанцій не
погодилися, так як в акті перевірки не зазначено підстав, з яких
відповідач дійшов висновку про те, що суми, виплачені позивачем, є
саме виграшами осіб.
Однак, такий висновок судів грунтується на неповно з'ясованих
обставинах справи зроблений з порушенням норм процесуального
права.
Згідно частини 3 статті 4-3 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд створює сторонам та
іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для
встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування
законодавства.
Пунктом 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
встановлено, що у справах щодо
оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних
повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені)
вони обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають
значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до частин 4 та 5 статті 11 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд вживає
передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин
у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з
власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть
участь у справі, подати докази або з власної ініціативи
витребувати докази, яких на думку суду, не вистачає.
Отже, не зазначення відповідачем в акті перевірки підстав, з
яких відповідач дійшов висновку про те, що суми, виплачені
позивачем, є виграшами осіб, не може бути підставою для відмови в
позові, оскільки в ході розгляду справи необхідно було визначити
суми виграшів осіб та перевірити правильність утримання позивачем
податку з сум цих виграшів.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції перевіряє
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, правової оцінки
обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та
визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу.
З урахуванням того, що касаційний суд не може досліджувати
докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що не
були встановлені в судовому рішенні, справу слід направити на
новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 223, 227, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Оболонському районі м. Києва задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 30 червня 2005
року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30
листопада 2005 року скасувати з направленням справи на новий
розгляд в суд першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути оскарженою за винятковими обставинами до Верховного Суду
України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий (підпис) Смокович М.I.
судді (підпис) Весельська Т.Ф.
(підпис) Горбатюк С.А.
(підпис) Мироненко О.В.
(підпис) Чумаченко Т.А.
з оригіналом згідно суддя Смокович М.I.: